Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи її відновлення. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Текст:
Каких только фруктовых деревьев нет в чудесном соседском саду!Яблоки и груши,вишня и черешня,персики и абрикосы,всё что душе угодно.К осенним праздникам здесь созревает и радостно светится виноград.Говорят,он не сладкий, а кислый.Но это не правда.Растут тут и кислые,и кислосладкие,и сладкие сорта.
Откуда тебе это известно,дружок? - с беспокойством спрашивает соседка Дарья.Но ей не стоит волноваться.Сад окружён высоким жёлто-зелёным забором, и она держит сторожевую собаку.Остроухий пёс - настоящий волк.Если кто-нибудь подойдя поближе к забору остановится,пёс сразу отчаянно лает и рвётся с длинной цепи.Незадачливый прохожий виден из окна чердака, открывающегося в ухоженный сад соседки.
Витька, недолго раздумывая, поднялся и пошёл из конторы, осторожно прикрыв за собою дверь. (Шукшин В.)
Санька оттолкнулся от земли, пригнулся и, бешено вращая педали, ринулся вниз. (Мошковский А.)
Лошадь стояла у самого входа в пещеру и, понуро опустив голову, терпеливо мокла под дождём. (Чехов А.)
Неожиданно кончился лес, и, распахнувшись до дальнего синего неба, ударила в глаза росистая яркость лугов. (Солоухин В.)
Дьячок чинил хомут, сидя на лавке около коптившей лампочки. (Бунин И.)
Стаи уток, вытянув шеи, высоко взлетали и, покружившись, опять опускались. (Соколов-Микитов И.)
Несколько часов Селевин провёл на берегах озерка, собирая осенних насекомых и семена прибрежных растений. (Зверев М.)
Осколок, фыркнув, шлёпнулся рядом. (Николаев И.)
Прожевав хлеб и запив его чаем, целовальник встал из-за стола, шагнул навстречу мореходам. (Чесноков И.)
Павел Антоныч все быстрее ходил по кабинету, мягко ступая валенками, и часто останавливался перед портретом сына... (Бунин И.)
Турбин быстро повернулся и, не оглядываясь, почти побежал по аллее. (Бунин И.)
Тропинка шла вдоль высокого прибрежного обрыва, извиваясь в тени столетних маслин. (Куприн А.)