Відповідь:
Якщо мова йде про повість Г.Тютюнника "Климко", то...
Наталя Миколаївна – перша вчителька Климка і Зульфата. Вона ще зовсім юна, «маленька, бліда», у неї руки «бліді, в синіх прожилочках», а сміх «тихий, лагідний».
Хлопці зустріли її на базарі, коли вона намагалася поміняти на продукти свою «трояндову, мов сто троянд, сукню». Цю сукню вона одягала «лише двічі на рік: першого вересня і в останній день занять».
Наталя Миколаївна щира, ніжна, відповідальна. Вона «щоразу так хвилювалася, зустрічаючи .. своїх учнів, а чи проводжаючи на канікули, що троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках». Її ніжність дозволяла хлопцям хоч на мить забути про жахіття війни. Вона «..осяяла їх такими лагідними, такими рідними очима, що їм обом здалося на мить, ніби все навколо так, як і колись було…» Коли вона прощалася з своїми учнями, то «дві сльозинки, покотилися їй з очей, однак вона не чула їх і посміхалася».
Разом з тим, в ній відчувається сильний характер, принциповість. У неї вистачило гідності від-мовитись обміняти свою святкову сукню на продукти в грубого і цинічного торгаша на базарі. Не зважаючи на те, що вона була налякана всім, що відбувалося довкола. Саме тому вона «дивилася на бороданя широко розплющеними очима. В них не було ні презирства, ні гніву, а лише зляканий по-див», саме тому «тихцем пішла із своєї кімнати у виселок і назад уже не повернулася», коли її «кімнату було пограбовано й затоптано брудними черевиками» ворожих солдатів.
Пояснення:
Психологічний портрет українців на основі Наталки Полтавки:
• кохання поставлене в основу всіх основ (неможливо собі уявити, щоб на той час уже засватана дівчина під вінець пішла другим чоловіком, але Наталка добивається свого, адже безтямно кохає Петра. А як сучасна дівчина, чи готова вона відмовитись від багатого жениха заради бідного коханого?);
• велика любов до Батьківщини;
• добра душа;
• життєрадісність, незважаючи на всі випробування долі;
• відданість, як коханій людині, так і Україні;
• самопожертва; аби всі рідні і близькі були щасливі і здорові, а сама вже якось так, як Бог дасть;
• співучість (радість чи горе,а українці люблять поспівати, оспівуючи все, що їх оточує).