У багатьох людей є хобі. Хобі це-те заняття, виконання якого приносить нам радість і спокій. Вірніше сказати, це хобі – то справа, що ми завжди виконуємо з ентузіазмом, у вільний час.
До того ж хочеться сказати, що у кожної людини можуть бути різні улюблені заняття, тобто хобі. Хтось любить читати, хтось танцювати, цей список можна продовжувати до нескінченності.
Наприклад, мій тато дуже любить ходити на риболовлю. Практично кожні вихідні він намагається знайти час для свого улюбленого заняття. До того ж його хобі прибуткове. З риболовлі він приносить великий улов, тому наша сім'я завжди може харчуватися смачною рибою. Деяку частину риби, мама продає знайомим. Вона дуже радіє, що татове хобі годує сім'ю, і приносить невеликий дохід.
А ось моя мама дуже захоплюється кулінарією. Вона пече такі смачні пироги та печиво. Таку чудову випічку в магазині не купиш. Мама каже, що готування і випічка приносить їй істинне задоволення. Ми діти дуже радіємо, що у нашої мами таке корисне, а головне смачне хобі.
Я, як і моя мама, дуже люблю готувати. Правда мама особливо не дозволяє мені працювати на кухні, але коли я вирушаю на канікули до бабусі, тол ніхто не заважає мені пекти пироги і робити торти. Бабуся мене дуже хвалить, і говорить, що у мене талант до кулінарії.
Її слова мене дуже тішать, і можливо моя майбутня професія буде пов'язана з харчовою промисловістю. Я мрію стати шеф-кухарем у ресторані. Бабуся мене підтримує, і говорить, що людина повинна займатися тією справою, до якої у нього лежить душа.
Кулінарія моє покликання. І я пишаюся тим, що у мене є улюблена справа. Тим більше, вже настільки в юному віці я чудово готую і печу. А головне все це мені дуже подобається. На своє день народження, я сама спекла величезний торт, який дуже сподобався всім гостям. Звичайно, щоб було швидше і легше, мама трохи до мені з бісквітами.
Я думаю, що ніколи не покину своє улюблене заняття. І воно стане справою всього мого життя.
Добро і зло...Споконвіку точиться боротьба між цими протилежними силами.І не завжди перемагає те,що нам хочеться.А чому?Чому в світі так багато зла,і так мало добра?На це питання кожен відповідає по-різному.Чесно кажучи,я ніколи не замислювалась над цим.Ви помічали,що ми часто не звертаємо увагина добро.Воно здається таким звичним,а зло ми одразу помічаєм,бо бачимо,що люди роблять нетак як нам хочеться.Погані вчинки частіше закарбовуються в нашій пам'яті,аніж добрі.Ларошфуко казав:"Жодна людина,якою б мудрою вона була,не здатна збагнути всього зла,що творить".А грузинське прислів'я говорить,що"зла людина вважає,що всі люди схожі на неї". Я думаю,що зло виникає через те,що у світі панує нерівність.Часто люди не цінують те,що мають,а пргнути надбати майно або якісь цінності легким тобто,роблячи погані вчинки.Давайте уявимо,що у світі панує лише зло.Це було б щось страшне,і я думаю,що люди довго б не змогли прожити так.Я думаю,що ви помічали,що після того,як зробиш добро людям,на душі стає тепло і приємно.Тож давайте робити добро,бо від цього залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей.Корчак писав:"Добра у тисячі разів більше ніж зла.Добро сильніше та незламне".
Проблема вибору людини у вирішальній ситуації у повісті «Захар Беркут»
У повісті «Захар Беркут» автор зобразив запеклу боротьбу між тухольською громадою і монгольськими завойовниками. Тому дійові особи твору поділяються на дві групи: з одного боку — ті, хто виступає за тухольців на чолі із Захаром Беркутом, а з другого — монголи на чолі з Бурундою і ті, хто перейшли на їхній бік, зокрема Тугар Вовк. Таким чином, у цей вирішальній час кожен персонаж робить свій вибір - служити рідному народові чи його ворогам. Залежно від цього персонажі поділяються на позитивних і негативних.
Наприклад, боярин Тугар Вовк - негативний персонаж. у тяжкий для його батьківщини час він стає зрадником, іде служити ворогові. Тугар Вовк вибрав зраду, яка, як він вважав, принесе йому владу і багатство, але тим самим позбувся поваги громадян та любові доньки, яка відмовилася через це від батька і прямо казала, що "не має вітця".
Захар Беркут теж робить тяжкий вибір: між життям сина і безпекою рідного краю.
Він відмовляється відпустити монголів, які мають його сина у заручниках - бо вороги можуть повернутися з помстою. Захар добре розуміє, що може втратити сина, але майбутнє громади йому дорожче.
Син Захара, Максим, робить свій вибір. Він міг зрадити і жити, міг скористатися до коханої і спробувати втекти, паддавши її ризику, але не став. Він любить життя, але чесна загибель для нього краща за безчестя.
До того ж хочеться сказати, що у кожної людини можуть бути різні улюблені заняття, тобто хобі. Хтось любить читати, хтось танцювати, цей список можна продовжувати до нескінченності.
Наприклад, мій тато дуже любить ходити на риболовлю. Практично кожні вихідні він намагається знайти час для свого улюбленого заняття. До того ж його хобі прибуткове. З риболовлі він приносить великий улов, тому наша сім'я завжди може харчуватися смачною рибою. Деяку частину риби, мама продає знайомим. Вона дуже радіє, що татове хобі годує сім'ю, і приносить невеликий дохід.
А ось моя мама дуже захоплюється кулінарією. Вона пече такі смачні пироги та печиво. Таку чудову випічку в магазині не купиш. Мама каже, що готування і випічка приносить їй істинне задоволення. Ми діти дуже радіємо, що у нашої мами таке корисне, а головне смачне хобі.
Я, як і моя мама, дуже люблю готувати. Правда мама особливо не дозволяє мені працювати на кухні, але коли я вирушаю на канікули до бабусі, тол ніхто не заважає мені пекти пироги і робити торти. Бабуся мене дуже хвалить, і говорить, що у мене талант до кулінарії.
Її слова мене дуже тішать, і можливо моя майбутня професія буде пов'язана з харчовою промисловістю. Я мрію стати шеф-кухарем у ресторані. Бабуся мене підтримує, і говорить, що людина повинна займатися тією справою, до якої у нього лежить душа.
Кулінарія моє покликання. І я пишаюся тим, що у мене є улюблена справа. Тим більше, вже настільки в юному віці я чудово готую і печу. А головне все це мені дуже подобається. На своє день народження, я сама спекла величезний торт, який дуже сподобався всім гостям. Звичайно, щоб було швидше і легше, мама трохи до мені з бісквітами.
Я думаю, що ніколи не покину своє улюблене заняття. І воно стане справою всього мого життя.