«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].
як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].
«Гримить» - це вірш вірш І. Франка, що належить до циклу «Веснянки». Вірш був написаний на початку 1880х років. На зміст твору значно вплинули переконання І.Франка у 80-х роках. Твір складається з двох частин по п'ять строк у кожній, а слово "гримить" формує шосту строку. Основний композиційний прийом, що вживає Франко — паралелізм: він зіставляє грозу - природне явище і явища соціальні. Серед художніх прицомів, вжитих Франком у вірші — алітерація, а також дві протилежні стилистичні прийоми - епіфора та анафора. Епіфора - це повторення однакових виразів, слів чи сполучень звуків у кінці строф або рядків з метою посилення музичності і виразності вірша, а анафора - це повторення слова або групи слів на початку строф чи фраз. У вірші автор передчуває весняного пробудження природи, а також революційне оновлення світу. Поезія проникнута також вірою у прекрасне майбутнє народів усього світу. Основна думка вірша — це заклик до боротьби.
«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].