27 листопада 1863Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині. 1868 Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці. 1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?» 1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях. 1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя. 1895Повість «Царівна» 1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie». 1898Оповідання «Valse melancolique». 1895-1901Повість «Земля» 1905Повість «Ніоба», «Через кладку». 1908«В неділю рано зілля копала…» 1917«Назустріч долі» 1923«Зійшов з розуму» 1927«Але Господь мовчить…» 1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!» 1933«Не смійтесь» 21 березня 1942Померла у Чернівцях.
хлопці та дівчата, як мак процвітає; козаки, як та хмара, ляхів обступали.
Олицетворения: лихо сміється; зажурилась Україна, зажурилась,
заплакала; мовчать гори, грає море, могили сумують; ніч-матидасть пораду; лягло сонце за горою.
Эпитет: тії ночі кривавої.
Метафора: заплаче серденько.
Синекдоха: козачество = червоні жупани.
Гипербола: чи затопило синє море твої
гори; од Лимана до Трубайла трупом поле крилось.
Риторические обращения: Грай же, море,
мовчіть, гори, / Гуляй, буйний, полем — / Плачте, діти козацькії, / Така ваша
доля! »
Антономасия: Трясило = орел сизый.
Анафора: Нехай собі бенкетують, / Нехай на здоров’я! / Нехай,
кляті, бенкетують.
Синтаксический параллелизм: Прокинулись
ляшки-панки —/Нікуди втікати! / Прокинулись ляшки-панки / Та й не повставали.
Метафора плюс олицетворение: червоною гадюкою несе Альта
вісті.
Эвфемизм: налетіли чорні круки вельможних будити (= клевать
их трупы).