Основний мотив твору — кохання Остапа і Соломії, його непереможна сила, що рухає вчинками героїв.
За жанром це — романтична пригодницька повість (хоч автор назвав її оповіданням), побудована на гострому конфлікті, який лежить в основі сюжету твору (непримиренність кріпаків з умовами їх підневільного становища). Повість має початок — зав'язку (втеча кріпаків), цікаві епізоди в розгортанні дії, що викликають інтерес у читача (Соломія серед палаючих плавнів, поєдинок Остапа з голодним вовком) і рухають до кульмінації (визволення Соломією та Іваном Остапа ціною власного життя) і розв'язки (здобуття Остапом дорогою ціною сподіваної волі).
Крім інтригуючого розвитку дії, повість має і композиційні особливості: пролог (своєрідний вступ), епілог (кінцівка, де, повідомляється, що трапилось з героями через певний проміжок часу), групування персонажів, які борються за волю, яскраві монологи (роздуми Соломії у плавнях), діалоги (Остапа і Соломії), описи (палаючих плавнів, осінньої ночі при переправі через Дунай), авторські відступи у творі (роздуми дро кріпацьке становище українського народу та його прагнен-ця до волі), масові сцени (переправа через Дунай). Все це виражає основну ідею: людина не може жити в неволі, але і воля їй дається нелегко, дорогою ціною. Найпереконливіше ця думка розкривається через яскраві характери (Остапа, Соломії, Івана Котигорошка), які можна проаналізувати за поданим планом.
Відповідь:
У Тараса Григоровича Шевченка було тяжке кріпацьке дитинство. Тому багато його творів присвячено темі кріпацтва. Вірш «Мені тринадцятий минало» — один з найкращих творів Т. Шевченка про його дитячі роки. Твір починається з показу веселого настрою хлопця, який любить життя. Навколо все любо: «Господнє небо, і село, ягня здається, веселилось! » Аче раптом головний герой згадав, що він кріпак. Усе навколо не належало йому: Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята! Обернувся я на хати — Нема в мене хати!
Тільки така ж кріпацька дівчина зрозуміла його горе та підійшла заспокоїти. І людська ласка зробила диво: Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... лани, гаї, сади!..
Тільки людська доброта допомагала юному Тарасу Шевченку віритн в щасливе майбутнє.
Пояснення: