Я вважаю , що через років 500 на землі кухарів, лікарів, вчителів не буде. Адже, їх замінять роботи.
Екологічна проблема не зникне.
Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому.
А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє.
На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
ив колись один цар. І приснився йому дуже страшний сон. Занепокоїв царя цей сон кожної ночі. Не міг він ні їсти, ні пити, ні спати. Багато лікарів, знахарів хотіли врятувати царя, та ніхто не допоміг йому. А в густому лісі, на Козиній горі, жив старий дід, і ходили про нього легенди, що дуже допомагав він людям.
От цареві і порадили піти до діда. Прийшов цар, вклонився йому в ноги і розповів про свою біду. Дід згодився до цареві. Старий подивився йому в душу, а потім сказав:
— Вас, царю, тому мучить щоночі страшний сон, бо не допомагаєте ви бідному люду, не бачите їх бід, не чуєте їх зойків, не втираєте їх гірких сліз. Але я спробую для вас щось зробити.
Наварив дід зілля і промовив:
— Один раз пити вранці, другий раз — в обід, а третього разу — ввечері. І розмішайте це зілля в сльозах.
Цар послухав діда і почав робити, як той наказав. Пройшов один день, другий, третій, четвертий, п’ятий
Полишив страшний сон царя, завітав цар до діда і сказав:
— Ваше зілля до мені, а за те, що вилікували мене, ось вам скриня із золотом.
А дід йому:
— Я не бідний, бо золото моє — це мій ліс, моя гора, віддайте це золото бідним людям.
Так і хтів зробити цар. Взяв він скриньку та й поніс її до людей. А в скриньку залізло мале мишеня і прогризло там дірочку, а саме заснуло...
От іде цар горою, потім селом, шукає найбідніших людей, та й не бачить, що золото сиплеться із дірки. Де пройде цар, там і горить все золотом: і листя, і травичка, і поля, і сади. То осінь прийшла до людей. Так цар приніс в ліс, на Козину гору, золото осені, а бідним людям подарував велику радість та втіху. Глянеш восени навколо — все горить золотом, і радісно стає на душі: пропадає смуток, висихають сльози.
ответ: творчість г. сковороди, видатне думка-гуманіста й письменника-демократа - дорогоцінне надбання прогресивної культури.
громадська й літературна діяльність г. сковороди на годину загострення міжнародних суперечностей, зумовлених початковим руйнуванням феодальних підвалин і розвитком капіталістичних відносин у світі та в україні. жорстокий кріпосницький гніт підтримується під антифеодальним рухом; на захищених гноблених людей активно представляють представники передової громадсько-політичної думки - д. фонвізін, о. радіщев - у світі, г. сковорода, я. козельський та ін. - на україні.
у своєму творчості г. сковорода проголошував ідеальну демократизм і гуманізм, підтримуючи проти пануючої тиранії, вивірюючи волелюбні помисли і сподівання простого народу, підтверджував своїх людей у світліших майбутніх вітчизняних.
суспільним ідеалом г. сковороди була республіка, де не буде "вражди і роздора", все "буде публічно". яскраве виробництво ці продукти переглядали в поетичній творчості, але в збірці "сад божественних пісень ", куди потрапляє тридцять пісень, написаних у різних групах.
більш факти байок г. сковороди, які підтримують їх демократичну спрямованість, громадянськими мотивами, - безумовно, додавання справді, оригінальність і підтримка в цій галузі жанру в давній українській літературі. і невипадково і. франко високо оцінив байки українського думка, зазначаючи, що вони "писали гарну, декудували граціозну прозору".