Вчитель Василь Митрович зайшов у клас і побачив, що діти оточили Олександру, доньку писарчука-пропійці. Її подружка, весела й сита Пріська, стверджувала, що Олександра вкрала її хліб, і що це стається не в перше. Школярі хотіли, щоб злодійку вигнали зі школи, але вчитель наполягав у всьому розібратися. Олександра не хотіля спочатку розповідати правди, плакала, але потім зізналася. На питання вчителя, чого вона так вчинила, вона розповіла, що хотіла їсти, а батько додому не приносить. Вчитель привів Олександру додому, а коли повернувся в клас, діти наполегливо простягали йому їжу для Олександри. Але дівчина не хотіла їсти і все плакала. Коли читали молитву перед початком науки, вчитель непомітно ввів дівчину у клас.
***
Олександра довго соромилась глянути вчителю в вічі. Але діти не нагадували школярці про крадіжку, а навпаки - приносили їй їжу. Але дівчина рідко брала її. Вона скоро здасть останній екзамен і вийде зі школи розумною людиною.
Шел Василь с тоской своею
Ранним утром в тишине,
"Бей жидов
Расею!" –
Прочитал он на стене.
У стены стоял он тихо,
Вдруг усы расправил лихо
И сказал, вникая в суть:
– "Hi, нi, нi! Нехай живуть!"
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він: – Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: – Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.
І сказав їй мудрий дід: – Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Відповідь:
Він став характерником.Вмів замовляти рани,надсилати думки іншим людям.
Пояснення: