Розглянемо питання про роль краси в житті людини. Може бути, краса - якась абсолютна величина, яка гарантує успіх у спілкуванні? Не закладена вона самою природою?
Здавалося б, для цього висновку є підстави. У ж е в два р о д а дев'ять місяців, тобто в тому віці, коли досвід спілкування з однолітками у дітей мінімальний, а багато хто взагалі сидять вдома в суспільстві старших, - вже в цьому віці малюки воліють зовні красивого ровесника.
Групу дітей посадили перед тахістоскопом - спеціальним приладом з екраном, на якому виникали в певній послідовності фотозображення дітей того ж віку, що й випробувані. Одні особи були симпатичні, інші - ні.
Дітям показали, як, натиснувши на кнопку, розташовану на приладі поряд з екраном, можна повторно викликати зображення тієї чи іншої особи. Натискати кнопку можна було скільки завгодно разів.
Роль краси в житті людини. Значно частіше м а л и ш и х о т е л і знову побачити на екрані зображення симпатичного дитини.
Що це значить? Те, що в яслах, в дитячому садку малюк захоче грати і ділитися іграшками з тим однолітком, який красивіше, а до н е к р а с і в о м у не підійде. І деякі діти зовсім незаслужено виявляються «аутсайдерами», а інші так само незаслужено, не докладаючи жодних зусиль, отримають те, до чого багато хто з нас прагнуть довго і наполегливо, - стануть лідерами, опиняться в центрі уваги колективу. В е л цікаве життя буде концентруватися навколо них, а некрасиві виявляться на периферії спілкування і будуть страждати.
Так вже в дитячому саду відбудеться певна диференціація на красивих і некрасивих, яка в подальшому, в школі, лише підсилить дискримінацію некрасивих, змусить їх шукати різноманітн привернути до себе увагу, в той час як деяким щасливчикам для цього нічого робити не доведеться.
повість «кайдашева сім’я» включає в себе соціально-побутові та сатирично-гумористичні елементи. іван нечуй-левицький майстерно відтворив у художній прозі життя селян другої половини xix століття. основна проблема твору – роз’єднання родини через марнославство та жадібність. жага до збагачення, яка охопила багатьох колишніх кріпаків, руйнувала сім’ї. для більшості селян головним пріоритетом стає земля-годувальниця, за яку вони готові були битися навіть з рідними. в родині кайдашів стали звичними лайки та сварки. і молоді, і старі лаялися, не виявляючи поваги один до одного. зображення такої дійсності у читачів могло б викликати огиду, якби не гумор автора. за цієї «зброї» він часто маневрував від трагічного до смішного. письменник іронічно ставиться до більшості своїх героїв, тим самим підтверджуючи безглуздість їх конфліктів. у повісті використано різні засоби творення комічного. автор часто вдається до дотепної характеристики персонажів. наприклад, цікавою є розмова карпа та лавріна, коли вони описують риси дівчат, використовуючи дивакуваті порівняння. автор створює комічні ситуації, в яких разючий контраст між формою та змістом, діями та обставинами. в результаті проблеми головних героїв зводяться до абсурду, що викликає сміх читачів. основними засобами творення комічного є сарказм та іронія. кайдашиха в основному з іронією говорить про невісток. її уїдливі зауваження збурювали гордовиту мотрю і пригнічували тиху мелашку. мотря не довго терпіла, скоро почала відповідати не менш саркастично. тому особливо кайдашиха допікала мелашці, принижуючи її перед чоловіком. наприклад, об’єктом для насміхань був маленький зріст мелашки. свекруха глузливо просила лавріна підставляти тій стільчик, щоб зручніше було діставати до діжі.
викликає сміх і знижена лексика у творі. так, кайдашиха порівнюється з безрогою коровою, вівцею. сповнене іронії порівняння «ходить так легенько, наче в ступі горох товче». засобом комічного є також мовна нісенітниця. так, під час ворожіння баба палажка видає дивакуваті незрозумілі слова, що сприймаються комічно. цікавим засобом творення комічного в повісті є змішування стилів. наприклад, під час побутової бійки автор застосовує високий стиль опису. кайдашиха, названа видроокою, наближається до тину, немов сиза хмара. пафосно описуються й інші учасники бійки. викликає у читача сміх й постійна серйозність героїв. вони майже ніколи не сміються, бо не розуміють кумедність створених ними ситуацій. вони лаються, сиплячи дотепними прислів’ями, образливими порівняннями. ціллю кожного є якомога болючіше «вкусити» іншого. читач звичайно сміється з героїв та їх конфліктів, але коли вдумується в зміст проблеми, то виявляється, що це сміх крізь сльози. на жаль, такі дотепні герої – морально деградовані люди, які за своєю суттю непогані, але понівечені жагою збагачення та власним марнославством. ніхто з них не йде на поступки, аби вберегти родину. відомий письменник микола гоголь говорив про цей твір, що це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози. іван нечуй-левицький при створенні «кайдашевої сім’ї» використовував кращі народні та літературні засоби сміхової культури. як результат - вийшов справжній шедевр, сповнений тонкого гумору, доречного сарказму та глибокого ліризму.