1.Як справжній філософ, Григорій Сковорода не терпів того, що ми сьогодні називаємо «гламуром». У стократ милішими для нього були глухі ліси й пасіка, аніж золоті царські палати. 2. Усе свідоме життя Сковорода жив за власними нормами. Наприклад, не їв м’яса й риби (за це наклепники прозвали його «маніхейським учнем»), не любив лицемірні «вищі» товариства (за це був називаний «мізантропом»). 3. Ще Сковорода любив ночами гуляти цвинтарем і дивувався, чому люди «збуджуються в уяві від померлих тіл».
I. Край дороги стоїть тополя. (Чумак біля неї сумно зупиняється, чабан із сопілкою печальну мелодію заграє.) II. Історія тополі. (Дівчина покохала козака, а той загинув.) III. Застереження автора молодим дівчатам. (Минають роки, марніє краса, залишаються спогади про зустрічі з чорнобривими козаками.) IV. Дівчина чекає на козака. (Вона нудить світом, нічого не розрадить її.) V. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим. (Дівчина попереджає, що краще помре, ніж одружиться з ним.) VI. Дівчина іде до ворожки. (Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука така тяжка, що чорнобрива хоче втопитися.) VII. Ворожка дає зілля. (Його треба тричі випити.) VIII. Дівчина випиває його, стає несповна розуму та перетворюється на тополю.
Вона могла багато чого-шити, робити різні вироби.