Пошук...
Твори / Твори українською
Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького "Чорна рада", Куліш
Перегляди: 5372
Куліш Пантелеймон
Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького в романі "Чорна рада", П. Куліш:
Спільне: козацька старшина — гетьмани; розумні, енергійні, боролися за булаву.
Відмінне:
Яким Сомко - чесний, порядний, освічений, дотримується козацьких традицій і звичаїв; безкомпромісний; мріяв об’єднати Україну сильною рукою, зробити її незалежною.
Іван Брюховецький - хитрий, облесливий, нечесний, жорстокий; влади добився обманом, підкупом; зневажливо ставився до козацьких старійшин, черні; мріяв про особисту владу, славу та збагачення.
Тема «Наша мова»: мотив мови як генетичного коду нації; висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка проспівана у Пісні, записана у Літописі.
Ідея «Наша мова»: уславлення ролі мови, її значущості в житті нашого народу; гордості українців за свою мову.
Вірш «НАША МОВА» — це своєрідний заспів до збірки «Калина об Різдві». У ньому автор звертається до мотиву мови як генетичного коду нації. На перший погляд, поезія дуже проста за будовою — складається лише із двох строф, не має багато художніх засобів, поет нічого не нав’язує, не повчає, не застерігає. Автор увесь час ніби повертається до спокійної, чимсь перерваної розмови. Проте твір образний, місткий, з багатоплановим підтекстом, викликає чимало асоціацій.
У першій строфі розкривається милозвучність, пісенність української мови, а також її древність. Адже коли не було ще письма, українська мова побутувала в живому спілкуванні, в усній народній творчості, зокрема в піснях. А українські пісні сповнені драматизму, ліризму, душевності. Такими словами розмовляють українці зі своїми побратимами. Мова в усіх її проявах — усна і писемна — уособлює красу, духовність, історію. Мова обслуговує усі сфери життя людини.
Цікавою є антитеза «побратими — вороги». Здатність українського народу до побратимства— шляхетна риса, потрібна і сучасним, і майбутнім поколінням. Стародавні пам’ятки української писемної мови — літописи. У них змальовані визначні події, оповідається історія українського народу. Саме тому, напевне, українці мовчать до ворогів словами, записаними в літописі. Вони ще зі сторінок літописів знають, хто їхні вороги і чого вони варті. Отож воліють мовчати. Мовчання іноді промовистіше за слово. Поет вірить, що таке мовчання є, але колись народ скаже своє слово
В. Голобородько виходить за рамки проблеми «мова в житті людини», розширюючи її до глобального узагальнення мова — людина — нація.
тавтологія: «кожне слово нашої мови»; «тож»;
епітет: «пісенні слова»;
алітерація: повтор приголосних «с»,
«н» — «проспіване у Пісні».