В историю Великой Отечественной войны, к примеру, золотыми буквами вписано имя Ивана Никитовича Кожедуба – одного из самых прославленных летчиков-асов советских военно-воздушных сил. Трижды Герой Советского Союза (1944, 1944, 1945), Иван Кожедуб одержал 64 воздушные победы во время Великой Отечественной войны. Это был самый впечатляющий результат в авиации антигитлеровской коалиции. А родился Иван Кожедуб в селе Ображиевка Глуховского уезда Черниговской губернии в 1920 году. Это значит, что на момент получения высших наград СССР ему было 24 и 25 лет соответственно.
Выходец из семьи обычного украинского крестьянина, по совместительству бывшего церковным старостой, Иван Кожедуб, как и многие его ровесники – советские парни, увлекся авиацией еще в подростковом возрасте. В 1934 году он поступил в Шосткинский химико-технологический техникум и тогда же стал заниматься в местном аэроклубе. Дальше был призыв в Красную Армию в начале 1940 года, окончание в том же году Чугуевской военной авиационной школы летчиков и служба в военной авиации.
За годы войны Иван Кожедуб превратился в одного из опытнейших советских военных летчиков. Достаточно сказать, что со звания старшего сержанта он дослужился до майора, с должности летчика до заместителя командира полка. Удача буквально улыбалась Ивану Никитовичу. Его ни разу за всю войну так и не сбили, хотя он совершил 330 боевых вылетов, провел 120 воздушных боев. Война не закончилась для Кожедуба и после победы над Германией. Так, во время войны в Корее в 1951-1952 гг. он командовал 324-й истребительной авиационной дивизией. Летчики дивизии одержали 216 воздушных побед, а потеряли за все время боевых действий лишь 27 машин и 9 пилотов.
Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати – звичайна домогосподарка. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років. З дитинства хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії. У часи переслідування українських поетів, Сосюра утік до Ленінграда, працював там токарем і нікому не казав, що насправді є знаменитим поетом. Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі (деякі джерела говорять, що 3 рази) Уперше — в 1922 році. З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не довго, лишивши після взаємного проживання двох синів. Причиною розлучення була несумісність в поглядах до України. Його перша жінка, Віра Каперівна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра розказує навіть в віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. Поет запропонував Марії одружитися на третій день знайомства. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану на п’ять років. Їх сім’я розпалася також у 1949 році. А коли Марія Гаврилівна повертається із заслання, вони ще раз беруть шлюб. Разом вони прожили до кінця життя. Захоплення Сосюри: Україна, її культура, традиції, але також частенько його помічали за пляшкою алкоголю, любив грати в більярд. Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української дійсності радянського періоду. Саме щирість поетичного вислову Сосюри, виявляє нам його таким, яким він є, робить його особливо цікавою постаттю в українській радянській літературі. У 1941 р. з початком війни евакуйований до м. Уфа, куди вивозили всіх найобдарованіших людей. З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий дух армії. За патріотичну поезію «Любіть Україну» (1944) Сосюру обвинувачували у «буржуазному націоналізмі». У 1958 році пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив Сосюру другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. Помер 8 січня 1965 року.
у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа І
Объяснение: