Аналiз вiрша
співучі зорі
ви чули, як зорі небесні співають?
зітхають фіалки. тремтить неба дзвін.
їх спів, певно, чують лиш ті, що кохають.
вони відчувають вітрів й часу плин.
о зоре моя, неозора й ласкава,
чому задивляєшся в душу мені?
в ній музика божа. в ній квіти і трави,
в них сяють очиськами зорі сумні.
я йду небосхилом, іду небокраєм.
далека дорога - незнані краї.
із серця мойого пісні видубають,
рояться пахучі бджолині рої.
ісусе, мій пане! мій царю коханий,
я хочу до неба. ще довго іти?
закохані зорі співають до рана,
й душа моя прагне ізнов висоти.
подай мені руку. вдягни мене в шати.
ісусе, мій любий, напитися дай.
я так недалеко від рідної хати,
а ти мене маниш у зоряний рай.
погляньте, як ружі тамують цілунки,
як рута туманить поранки сумні.
а ластівці смішно - пірна за лаштунки
захмарні, наповнює щебетом дні.
літа вистигають. вже близько до краю.
дай вічно любити, мій боже, молю.
закохані зорі для мене співають,
бо я найщасливіша - бога люблю!
Дорога моя, Наталко, цей лист я написав від чистого серця. Кожне слово в ньому присвячено самій прекрасній людині на світі - тобі.
Зараз я не живу, а просто існую. Щасливим мене може зробити тільки зустріч з тобою. Побачивши твою усмішку, я зможу звернути гори, перепливти океан. Твій погляд допомагає мені у всіх починаннях, і під його впливом я стаю більш впевненими в своїх силах. Ти справжня жінка, бажана і улюблена, таких як ти, немає ніде.
Зараз, я з тугою згадую нашу першу зустріч, хочеться повторити цей прекрасний момент.
Для мене, в тобі ідеально все твої чарівні очі, чарівна усмішка, осина талія. Ти природна, така яка є і в тобі немає навіть фальшивої інтонації. Я довго не можу заснути, згадуючи твій чарівний погляд і зворушливі дотику.
Объяснение: