Про готовність пожертвувати собою заради Батьківщини йдеться й у вірші «Моє щастя» (1886). Хоч ця поезія належить до інтимної лірики та оспівує вічне і незрадливе кохання, яке робить людину щасливою, але ліричний герой виявляє бажання пожертвувати своїм життям заради щастя рідного краю. Щастя осмислюється письменником як філософська категорія, яка поєднує в собі як особисте, так і суспільне.
У композиційній структурі вірша «Моє щастя» чітко виокремлюються три частини. У першій - подано перелік усього того, що люди називають щастям, зокрема «втіхи світу», «брязкіт золота дзвінкого», «влада». У другій частині ліричний герой відмовляється від матеріальних спокус, віддаючи перевагу коханню, яке здатне зробити людину найщасливішою у світі. У третій частині утверджується думка про те, що не можна почуватися щасливим, якщо батьківщина переживає нелегкі часи
Объяснение:
Відповідь:
- Тримайся братику, - благав Зульфат напівнепритомного Климка. Вони з Наталією Миколаївною чимдуж волочили його тіло до дядька Бочонка. Настала їхня черга віддати належне хлопцю.
- Та я не лікар, я аптекар, - розпачливо жалівся Бочонок, але часу для роздумів не було, треба було діяти швидко і рішуче. Тож він обробив рану спиртом, витяг кулю, яка, на щастя, зайшла не глибоко, пінцетом і перемотав рану.
Три доби Климко лежав непритомний, але віра й молитва справжніх друзів буквально витягли його з того світу. При чому вже не вперше.