Письменником постійно «опікувалася» поліція, поки взагалі не заборонила йому займатися навіть репетиторством. У 1892-1896 роках Михайло Коцюбинський працював в Одеській філоксерній комісії, яка боролася з філоксерою - шкідником винограду. Повість «Для загального добра», в основу якої лягли реальні факти, розповідає про страшне горе виноградарів, яких розоряла і філоксера, й антифілоксерна комісія, що палила заражені виноградники й прирікала їхніх господарів до зубожіння. Твір мав широкий розголос серед читачів і приніс М. Коцюбинському велику славу.
Відповідь:
Тарас повертається підняти люльку для тютюну, не хоче він, щоб його річ дісталася ляхам. Вірна супутниця битв не може потрапити до рук ворогів, і отаман опиняється у полоні. Існує частка трагізму в долі отамана, але в цьому реальність життя. Часто необдуманий вчинок, безглуздість призводять до трагедії. Поляки прагнуть зробити страту ненависного ним отамана принизливою. Вони сподіваються, що його смерть стане жахливою для товаришів, але гірко прораховуються. Самі того не усвідомлюючи, вороги прирівнюють Тараса до Христа. Ляхи розіп'яли могутнього Бульбу на дереві. У сприйнятті читача з'являється дуб, міцне як козак дерево. Воно чинить опір вогню, як і сам герой. Схожість із релігією, за яку бореться Тарас, незаперечна. Вороги своїми руками зводять отамана до рангу святих. Поводиться козак як Христос. Спокійно стоїть у вогні. Він ніби не відчуває болю та проникнення полум'я в тіло. Йому заважає тільки дим, який не дає бачити, як далеко випливають його товариші, щоб зміцніти і повернутися помститися за нього. Полум'я – символ пристрасті, вічності, пориву нагору до неба. Справжній російський богатир не зламаний. Він підказує товаришам, як їм врятуватися та уникнути загибелі та полону.
Пояснення: