у меня где-то было записано,не помню где,поэтому коротко напишу:
Твір «Катерина» відразу запав мені до душі.В ньому описують проблематику українського народу(и напиши в каком столетии).Автор закликає жінок та дівчат не кохатися з москалями,адже до хорошого це не приведе.Сама Катерина-образ дівчини,яка саме закохалась у москаля,який зрештою покинув її,разом з сином.Вона думала,що справді кохає його,та була готова абсолютно на все,адже вона ризикнувши своїм життям,пішла на його пошук,та з горя,що він забув її,втопилася.Я вважаю,що це все лише стереотипи.Яка кому різниця,кого ти кохаєш?Неважливо,з якої частинки світу людина,якого вона кольору і тд.Важливі лише твої почуття,твоя довіра та вірність.
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
"А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо."
(Ліна Костенко)
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія...
Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
P.S. Ґрунт – згідно правил української мови, якщо мова йде про “землю”, то слово пишетеся з літерою “ґ”.