Вони сиволізують гейство
Объяснение:
Відповідь:
По горизонталі:
1. Що змайстрував дідусь онукові - (Вітряк)
3. Ім'я дядька, якого хлопчик дуже любив і поважав - (Себастіян)
4. З якого ремесла дід Дем'ян був відомий майстер - (стельмах)
8. Яку цінність продали батьки хлопця, щоб він міг продовжити навчання - (корова)
10. Ім'я жінки, яка чудово співала, тітки Люби - (Василина)
11. Назва книги, яку дав почитати хлопчику попович - (Космографія)
По вертикалі:
2. Ім'я головного героя твору - (Михайлик)
5. Кличка кобили, яку дідусь придбав на ярмарку - (Обмінна)
6. Що несли на своїх крилах лебеді - (життя)
7. Як називав Мар'яну наречений - (Зіронька)
9. Ім'я відомого жартівника у селі про якого говорили, що він знайшов перо жар-птиці - (Микола)
12. З чиєї характеристики ці слова "Основнi прикмети даного iндивiдуума: ледачий, як паразит, брехливий, наче пес, кусючий, мов гад, а смердючий, нiби тхiр: що видить, те бридить.. - (Бабенко)
Пояснення:
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті «Гуси-лебеді летять» розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово «насіння» взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
зелений — життя, рожевий — кохання, фіолетовий — знання