Відповідь:
Наступного дня Юлько ішов у школу. І згадав про незручну ситуацію. Юлько думав,що з ним більше ніхто спілкуватися не буде. Але він знав,що Славко його пробачить. І коли Юлько зайшов у клас,зним правда ніхто не спілкувався. Він подумав,а якщо попросити пробачення. Юлько вийшов на клас і попросив пробачення. Славко його пробачив,а Лілі ні. Прийшовши додому,Юлько розказав своїм батькам. І мама сказала йому:„Я думаю,що потрібно Лілі зробити подарунок своїми руками“. Юлько зрадівши пішов у магазин купив цукерок та картон. Зробив коробочку і вклав туди солодке.
Прийшовши в школу,Юлько подарував цей подарунок Лілі. І вона звичайно його пробачила. Юлько був дуже щасливий,що у нього тепер багато найкращих друзів.
Пояснення
Сама можливість вибору й такий широкий діапазон його об'єкта визначаються тим, що людина володіє відмітною родовою рисою — здатністю до духовно-морального самовизначення, в якому сам феномен вибору відіграє вирішальну роль, оскільки допомагає людині піднестися над обставинами, вийти за межі безпосередньої необхідності, диктованої цими обставинами поведінки. Вибір стає стрижнем людської моральності, а міра моральної свободи вибору, переваг, прийняття чи неприйняття як зовнішніх умов свого існування, так і внутрішніх засад поведінки виступає одним із найсуттєвіших факторів у духовному житті людини, в її моральній культурі. Інакше кажучи, осмисленість життя у своїй суб'єктивній безпосередності проявляється як цілісні особистісні переживання, що включають почуття, в тому числі й почуття відповідальності, волю, інтелект, спрямовані на певні моральні цінності, котрі й дають змогу людині позитивно розцінювати як свій конкретний вибір у конкретній ситуації, так і в цілому власне життя. Та якби людина виступала тільки об'єктом впливу, а зовнішні обставини, умови життя, сама культура мали б тільки примусовий характер, однозначно, однолінійне відігравали на особистість, можна було б погодитися з даною позицією. Втім це не так. Слід зауважити, що філософсько-етичні концепції лише висловлювали своєю мовою найхарактерніші умонастрої епохи, котрі або орієнтувалися на суспільно-історичний розвиток і прогрес усього людства, інакше кажучи — на загальне;