головна думка повісті видатного українського письменника і. франка «захар беркут», на мій погляд, така: сила народу полягає в згуртованості, єдності і відданості своїй батьківщині.
у цьому творі письменник докладно розкрив умови життя тогочасних тухольців, їх побут, знання, головні риси характеру цих людей. живучи серед неприступних гір і лісу, вони вели безперестанну боротьбу з природою. ця боротьба породжувала у людей кмітливість, виховувала сміливість, гартувала волю, потребувала взає і дружніх дій. усі джерела добробуту на той час були суспільними, спільною власністю були ліси, земля і засоби виробництва. тому «мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці та вживанню, в радощах і в горю.
українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».
серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».
Автор , Григір Тютюнник
Назва твору, " Климко"
Жанр «Климко»: повість автобіографічної трилогії.
Побудова , складається із 6 розділів.
Тема «Климко»: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.
Ідея «Климко»: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості.
Худ. засоби , «Чистий, виголений, і ясний (дядько Кирило)» «Троянди з трояндової сукні зацвітали в неї й на щоках» «Гойдалася довго, як маятник». «Климко прокинувся від холодної роси, …і побачив над собою скам’яніло - бузкове небо, яким воно буває лише восени на сході сонця,- без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження». «Сивий, усатий і кругло – товстий, як справжній бочонок, аптекар любив походжати ранками по базару – в широких смугастих штанцях, у довгій, ледь не до колін, синій косоворотці, підперезаний крученим шовковим поясом з білими китицями». «Забовванів лісок, підіймався димок». « - Здалеку йдеш чи тутешній? – спитав. - З Донбасу я,- сказав Климко. - А-а! Землячок… По сіль, кажеш? Климко кивнув. - А що ж у тебе на сіль? - Торбинка осьо,- Климко зняв з плеча торбу. - Ні,- усміхнувся швець».
Объяснение: