Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі…Завжди, читаючи або слухаючи вірші, я згадую ці слова відомої української поетеси Ліни Костенко. Адже справді, віршовані рядки ти сприймаєш як прекрасну музику і, здається, фізично відчуваєш, як вони торкаються твоєї душі, найпотаємніших її струн…Поезію створюють люди незвичайні. В них своєрідне бачення світу, оригінальне сприйняття, а головне – здатність співчувати й допомагати людям. Власні почуття крізь світло своєї душі вони несуть нам у віршах. їхніочі відкриті для всього прекрасного, а серця – великі й людяні.Тому що не можна бути справжнім поетом без любові до людства.Наші бажання, помилки і прагнення – все в поезії. Саме тому деякі вірші не можна читати без сліз – бо поет ніби висловлює твої власні думки.
Однакових поетів не буває, як не буває однакових людей. Кожен із нас – особистість, у кожного свій біль, свої радощі та свій шлях. Але є те високе, духовне, що об’єднує нас усіх, – любов і віра.А поезія – найкращий іб у чарівній, неповторній формі передати людям музику дивовижних почуттів, достукатися до душ, які ще, можливо, сплять у невіданні, зробити людину духовно вищою, красивішою, гармонійною.
Объяснение:
Городничий сообщает о приезде ревизора.
Распоряжения по благоустройству города и различных учреждений.
Хлестакова навещает городничий.
Хлестаков знакомится с семьей городничего и чиновниками.
Приход купцов к Хлестакову с жалобами на городничего, затем унтер-офицерской вдовы и слесарши.
Сватовство Хлестакова к дочери городничего.
Отъезд Хлестакова из города.
Чтение письма Хлестакова на приеме у городничего, из которого все узнают, что он вовсе не ревизор.
Приезд настоящего ревизора.
Источник: https://kratkoe.com/gogol-revizor-plan
Володимир Винниченко.
Родина - робітничо-селянська, батько його Кирило Васильович Винниченко переїхав з села до міста Єлисаветград й одружився з удовою Євдокією Павленко.
Обдарування - здібності до навчання, літературні здібності, хист до малювання.
Характер - мужній, настійливий, емоційний, безкомпромісний, рішучий, темпераментний.
Оточення - Л.Юркевич, М. Хвильовий, М. Скрипник, М.Грушевський, К.Станіславський і В.Немирович-Данченко, М.Садовський і Г.Юра.
Захоплення - література, політика, революційна діяльність.
Вдача - запекла.
Освіта - середня.
Світогляд - соціаліст.
Ідеали - свобода, патріотизм, автономія для України.
Переконання - Україна має бути вільною, самостійною державою.
Творчість:
«мала проза» - 1902-1905 рр. «Краса і сила», «Біля машини», «Голота» та оповіданнях «Суд», «Боротьба», «Темна сила», «Мнімий господін», «Честь», «Ступені», «Солдатики!», «Федько-халамидник».
романістика - «Чесність з собою» (1911), «Записки Кирпатого Мефістофеля» (1918), «Рівновага» (1912), «По-свій!» (1913), «Божки» (1914).
драматургія - «Дисгармонія» (1906), «Великий Молох» (1907), «Брехня» (1910), «Співочі товариства» (1911), «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Дочка жандарма» (1912), «Натусь» (1912);
Публіцистика - «Відродження нації» (1919).
Участь у національно-визвольних змаганнях - проект програми антибільшовицького "Єдиного революційно-демократичного національно фронту".
Ціннісні орієнтири - віра у морально-етичні іднеали суспільства.
Внутрішні суперечності - між державною політикою і власними переконаннями.
Політичні погляди - професійний революціонер, соціаліст.
Життя в еміграції - організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів; написав багато романів; купує садибу у Франції, розводить сад, город. займається фізичною працею.
Малярська спадщина - перебуваючи в еміграції у Франції, відкрив у собі талант художника. Протягом свого життя написав понад сто картин, портретів і акварелей.