Объяснение:
Головна героїня твору подорожувала в часі за до намиста(коралі)
ЦИТАТИ З ТЕКСТУ
“… От і принесли нам лебеді на крилах життя,- говорить до неба і до землі мій дідусь… У його руці весело поблимкує струг, яким він донедавна вистругав шпиці…”“… Святий Дух з нами! І що це за хлопець!Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом’янись і спам’ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч!”“Привів, Насте Василівно, вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк”.(Батько)“А я таки довго шукав її. Три роки в сідлі проїздив. Тому доля й нахилилась до мене…”(Парубок, наречений Мар’яни)“Увесь піде в мене,- це, по нас обох уже видно,- і в хаті стало весело, а мені й за хатою світило сонце…”(Дядько Микола)“… Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила.Ми з Любою підіймаємо голови до неба, до святково білих хмар і бачимо, як прямо із них вилітають гуси-лебеді і натрушують на хати, на землю і в душу свою лебедину пісню.І хороше, і дивно, і радісно мені, малому, в цім світі…А лебеді летять, летять… над моїм дитинством… над моїм життям!”“Принесли нам лебеді на крилах життя, – каже дід Дем’ян, – Тепер, внучку, геть чисто все почне оживати: скресне крига на річках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю
Донбасу. Так склалося, що життя в шахті була непростим і Климко зважився взяти на себе відповідальність за прокорм її жителів і відправитися за солями у віддалену місцевість. Там він зіткнувся з неприємностями, але завдяки до і інших людей вижив. Після цього він пройшов довгий шлях назад до своєї шахті, але, на жаль, на підходах до неї його знайшла куля.
Думається, кожному зрозуміло, що найбільшим злом, зображеним у цьому творі, є війна. Вона страшна як для самого Климка, так і для всіх оточуючих його людей. Через війну головний герой у юному віці втрачає всіх близьких людей і змушений стає дорослим заздалегідь.
Воєнний час безжальний до дітей ще в більшій мірі, ніж до дорослих, адже він примушує їх брати на себе відповідальність, до якої вони не готові. Климко робить все для того, щоб не тільки вижити в тих страшних умовах, але і до іншим, які більше за нього потребують до . Тому можна говорити, що на відміну від об’єктивної війни, що є злом, добро тут суто суб’єктивне і проявляється в поведінці окремих людей, які мають почуття відповідальності не тільки за себе, але й за інших. Дивно, але по-справжньому добра людина залишається такою же і під час війни, у творі ” Климко” тому є багато прикладів, зокрема, такими прикладами є дивовижні вчинки самого головного героя. Навряд чи б хтось став звинувачувати його, якби він не заступився за дівчину, яку хотіли вивезти на роботи до Німеччини або не запропонував його колишній вчительці, яка втратила оселю, жити разом з ними. Точно так само ніхто не покарав би Климка, якби він не пішов у дальній похід для надання до маленькій дитині і матері з його шахти. Всі ці вчинки він робив за власною ініціативою і самостійно, адже розумів, що крім нього ніхто цього не зробить.
Григіру Тютюннику вдалося чітко провести грань між добром і злом як у своєму творі, так і в житті його головного героя. Очевидним злом була війна, в якій Климко винен не був, але яка зламала його життя повністю. Добро ж полягало у відповідальних і безоплатних вчинках людей під час війни – це стосується як Климка, так і багатьох інших
Объяснение:
не забудьте про лайк ❤
