Відновити правильний порядок подій у творі М. Коцюбинського „Дорогою ціною”.
Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин від турецького, коли турки загалакали.
Єдиним оружжям Остапа була вода, і він час од часу обливав нею вовка.
Душа рветься до сонця, а тіло тягне до себе чорна безодня.
Він йшов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком...
Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі.
Напнемо вітрила наших мрій!
Кличуть нас у мандри океани,
Бухту спокою облизує прибій.
Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито
Наші сподіваная молоді?
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу
Відкривай духовні острови!
Геть із мулу якорі іржаві —
Нидіє на якорі душа!..
Б’ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.
Жоден вітер сонця не остудить,
Півень землю всю не розгребе!
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
А якщо відкрию вже відкрите,
Друзі! Ви підкажете мені...