Народився 3 грудня 1877 у місті Перемишль, Австро-Угорщина у сім’ї вчителя.
Вищу освіту здобув в університетах Львова (де слухав лекції М.Грушевського, І.Шараневича, Л.Фінкеля, А.Ремана), підвищував кваліфікацію у Відні та Берліні. З 1899 працював у львівських гімназіях. 1901 — здобув ступінь доктора філософії, став членом Наукового товариства імені Шевченка.
1904 — брав участь у польових експедиціях Інституту географії А.Пенка та Геологічного інституту В.Уліга. Цього ж року отримав звання професора.
1908 — професор кафедри географії Львівського університету.
1919 — польська окупаційна влада звільнила його з університету, емігрував до Відня (Австрія).
1920 — професор економічної географії Академії торгівлі у Відні.
1921 — професор географії та декан філософського факультету у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі.
1926, жовтень — емігрує до УРСР, де очолює кафедру топології і картографії Геодезичного інституту в Харкові.
1927 — організатор і перший директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, редактор «Вісника природознавства». Здійснив низку експедицій на Дніпро та Донбас.
1929 — керівник кафедри географії ВУАН, комісії краєзнавства, Музею антропології та етнографії імені Ф.Вовка.
1933 — заарештований органами НКВД СРСР. Звинувачений у приналежності до контрреволюційної організації, шкідництві та шпигунстві й за постановою судової трійки колегії ДПУ УСРР
23.9.1933 засуджений до п’яти років позбавлення волі. В ув’язненні написав дві книги — «Геономія (Астрономічна географія)» (1933) і «Ендогенна динаміка земної кори», рукописи яких не збереглися.
9.10.1937 за постановою Особливої трійки НКВД Ленінградської області РРФСР засуджений до розстрілу і 3 листопада 1937 розстріляний у числі т.зв. «Соловецького етапу». Місце розстрілу — урочище Сандармох, поблизу міста Каргумякі (Медвежьєгорськ, Республіка Карелія).
Головні праці С. Рудницького: «Нинішня географія» (1905 р.), «Начерк географічної термінології» (1908 р.), «Коротка географія України» (1910—1914 рр.), «Україна: земля і народ» (1916 р.), «Україна — наш рідний край» (1917 р.), «Основи землезнавства України» (1924, 1926 рр.), «Основи геології й морфології Закарпаття» (1925, 1926 рр.), «Завдання географічної науки на українських землях» (1927 р.).
С.Рудницький значною мірою засновник української геоморфології, антропогеографії, політичної, соціально-економічної та демографічної географії. Особлива заслуга Рудницького в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні карти українською мовою почав у Львові, продовжував в еміграції у Відні, а також в радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено у картографічних працях як цілісну просторову одиницю.
Відповідь:Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В. Сосюра
Я народилася на Україні. Це моя рідна країна, моя Батьківщина. Тут народилися і живуть мої батьки, рідні та друзі. Тут я сказала перше слово, зробила перший крок… І тому я дуже люблю свою рідну країну, хвилююся за її долю. Мені не байдуже, яким буде її майбутнє. Я буду намагатися зробити все для того, щоб воно було якнайкращим. Я – патріотка.
Патріотизм… Сьогодні, на жаль, це слово для багатьох – пустий звук. Бути патріотом зараз не модно: багато молоді шукає своє щастя за кордоном, прагне якнайшвидше поїхати з рідної землі… Навіть серед моїх друзів є такі, які вважають, що на Україні неможливо досягти чогось, немає перспектив. А я думаю, що все залежить лише від нас. Звичайно, у більш розвинених країнах легше втілити свої мрії, досягти певних вершин. Але ж це можна зробити і вдома! На мою думку, не треба шукати кращу країну – треба зробити кращою свою! Тільки так можна бути по-справжньому щасливим.
Та, дійсно, для багатьох патріотизм – просто слово. Чому ж так трапилося? Адже з давніх-давен українці були національно свідомим народом. Згадаймо часи Київської Русі, коли відважні князі боронили нашу землю, козаччину з її відомими гетьманами… Україна гідно винесла всі випробування, які випали на її долю, а до в цьому любов народу до рідної землі. Скільки талановитих синів і дочок викохала наша країна! Не можна не згадати про поета, ім`я якого стало, мабуть, синонімом до слова «Україна». Так, це Т. Г. Шевченко. Він виріс у часи, коли життя було набагато складнішим, ніж зараз. Довелося Тарасу бути і кріпаком, і панським служкою, пізнав він заслання і каземати… Але його віра і любов до України були нерушимі. Шевченко все життя присвятив тому, щоб показати красу і силу українського слова, пробудити у нас любов до нього і до нашої рідної землі:
Я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Оце дійсно патріотизм – Україна стоїть для Шевченка на першому місці, заради неї він ладен віддати власне життя.
Багатостраждальна наша ненька Україна. Її шлях до незалежності був довгий і тернистий, і сьогодні ще не закінчився процес становлення її серед інших європейських країн. І тільки того можна назвати справжнім патріотом, хто не просто кричить з високих трибун про свою любов до рідної держави, а того, хто прикладає певні зусилля для її розвитку та процвітання. І я вважаю, що ми, молоде покоління, маємо бути справжніми патріотами, адже саме нам жити у цій країні, і якою вона стане – залежить саме від нас!
роздуми : Читаючи цю поезію навертаються сльози і зразу розумієш що хотів сказати Т.Ш. цим твором він закликає ніколи не залишати своїх батьків. Не залишати помирати в холодній хаті адже згадайте вони старались щоб ви росли в теплі і затишку доглядали за вами тож це не забувати і так само лагідно доглянути їхню старість а коли буде важко згадувати подумайте чи було їм легко ставати посеред ночі і годувати вас і чи було легко доглянути за вами щоб ви лишилися живі і не ушкоджені. Недайте їм померти з голоду або холоду адже ж ви не померли вони такі самі як і ви в дитинстві неможуть натопити піч чи зварити їжі вони робили колись це за вас тож і ви зараз коли їм це потрібно зробіть це як робили вони
Объяснение:
дуже вибачаюсь за відсутність розділових знаків і можете трішки відредагувати дякую