Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.
Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.
Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.
Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.
Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.
В дуже цікавому, повчальному і моральному творі Роальда Даля під назвою «Чарлі і шоколадна фабрика» розповідається казкова історія з життя маленького хлопчика по імені Чарлі, життя якого було дуже складним, але в один прекрасний момент відбулася дивна подія, яка перевернула все життя дитини, зробивши його дивовижним і просто неповторним. Про такі історії завжди цікаво читати, але в даному випадку це було у багато разів приємніше, тому що її головний герой викликає велику симпатію і відверто приваблює.
Отже, головний герой цього оповідання, хлопчик по імені Чарлі, був дитиною з дуже бідної родини. Сім’я його була великою, але мала дуже мало грошей, а тому не могла собі дозволити практично ніяких надмірностей. Звичайно, життя в сім’ї була дуже важким, тут вже не до шоколаду, просто б вижити і забезпечити собі хоча б мінімальне забезпечення. Втім, хлопчик не міг відмовити собі в любові до шоколаду. Любив він його просто надзвичайно. На жаль, тільки раз в році родичі могли порадувати хлопчика плиткою цієї ласощі – відбувалося це тільки на його власний День Народження. Втім, ситуація незабаром змінилася і в житті дитини настала біла смуга, яка напевно запам’яталася назавжди. Місцевий власник фабрики шоколаду на ім’я Віллі Вонка вирішив влаштувати екскурсію по своїй шоколадній фабриці і запросив на свою екскурсію кілька дітей, у тому числі і Чарлі. У підсумку, після закінчення екскурсії, Чарлі отримує головний приз – він стає спадкоємцем власника шоколадної фабрики і отримує всі вигоди, які з цим пов’язані.
Образ Чарлі дуже привабливий. По-перше, він привабливий з тієї причини, що з цією дитиною відбулися дуже приємні зміни. Він був дуже скромним, стриманим, але мрії його повністю збулися, і я тому надзвичайно радий. Крім того, він володів дуже приємними людськими якостями, які особливо добре проявлялися на тлі інших дітей, які потрапили на екскурсію на шоколадну фабрику. Приміром, Август Глуп був дитиною дуже ненажерливою і жадібною, Верука Солт – розбещеною, Віолетта Боригард – постійно жувала гумку, а Майї Тіві займався ще одним марним заняттям – дивився телевізор. Звичайно, на тлі всіх цих дітей з їх численними недоліками Чарлі здається просто ангелом, позбавленим будь-якого негативу. Думається, що з цієї причини він настільки і привабливий.
Образи дітей часто бувають цікавими і привабливим, але образ Чарлі – по-справжньому особливий. На його прикладі ми можемо побачити, як казково змінилося життя дитини, які яскраві емоції він переніс гати за всім цим дуже приємно, це формує почуття симпатії до цієї дитини.
Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх.
Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. Але Іван та Марічка покохали один одного ще дітьми. Вони наче первісні люди, адже ворожість у суспільстві не знищила їхніх природних почуттів. Кохання – це справді природне почуття, а ненависть – ні, її нав’язують людям інші люди. Автор повісті дає нам це зрозуміти.
Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.
Іван – це також людина в природному стані. Він прекрасний господар, «ґазда». Іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. Для нього видається цілком природним, що сусідка Химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. А в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.
Іван тонко відчуває природу навкруги себе. Мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. Він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. Не може жити без радості та кохання.
Є ще два цікаві образи в творі – мольфара Юри та ґаздині Івана Палагни. Але їхнє кохання інше: в ньому проглядає хижість та хіть. Своєю силою керувати природними стихіями Юра причарував горду та холодну Палагну. Їхнє кохання неначе стихійне лихо: розбиває життя людей навколо. І тому воно протиставляється глибокому, ніжному коханню добрих людей - Івана та Марічки.