Григорій Многогрішний завжди прагнув життя, гідного людини, він вважав: «Краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи». І якимось дивом хлопець утік, на ходу вистрибнувши з «дракона». Це був вірний стрибок у смерть, однак «сміливі завжди мають щастя», і Григорій здобув щастя і волю як нагороду за пережиті страждання. Герой опинився у родині Сірків, де його прийняли, як рідну дитину. За це юнак був дуже вдячний цим людям і не зміг утекти, не попрощавшися з ними, бо душа через те боліла. А як часто можна зустрітись у житті з людською невдячністю. Ми бачимо, що Григорій був порядною людиною. Все, що він пережив, не зламало його, не заллямувало чисте й світле серце.
—яка совість, така й честь. — безчестя гірше смерті — бережи честь з молоду,а здоров'я під старість. —добро стратити — наживеш, честь втратити — пропадеш. — як не маєш краси, то май хоч честь. — скромність прикрашає людину. — від своєї совісті не втечеш. — водою, що хочеш, лиш сумління не сполощеш. — очі — міра, душа — віра, совість — порука. — руки білі, а сумління чорне. — совість гризе без зубів. — хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає. — сором казати, а гріх утаїти. — сором — не дим, очей не виїсть. — хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між людьми показатися. — чужим добром не розбогатієш, — чужим коштом не нагрієшся. — не пхай свою ложку в чужу миску. —не лізь нікому з постолами в душу. — кривими дорогами ходиш, добра не жди. — за твоє добро — кулак тобі в ребро. — не бери, де не поклав. — одна дяка, що за рибу, що за рака. — не плюй у колодязь, бо прийдеться ще з нього води напитися. — йому в очі наплюй, а він обмажеться тай каже: „роса божа". — нічого, що руки чорні, аби душа була чиста. — слово дорожче грошей. — свит в городі одна честь: поліно. — і святи свиню, то свиня все свинею буде. — з — газда, з панами — пан, з свинею — свиня. — хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
завжди прагнув життя,
гідного людини, він вважав:
«Краще вмерти біжучи, ніж
жити гниючи». І якимось
дивом хлопець утік, на ходу
вистрибнувши з «дракона».
Це був вірний стрибок у
смерть, однак «сміливі
завжди мають щастя», і
Григорій здобув щастя і волю
як нагороду за пережиті
страждання.
Герой опинився у родині
Сірків, де його прийняли, як
рідну дитину. За це юнак був
дуже вдячний цим людям і
не зміг утекти, не
попрощавшися з ними, бо
душа через те боліла. А як
часто можна зустрітись у
житті з людською
невдячністю. Ми бачимо, що
Григорій був порядною
людиною. Все, що він
пережив, не зламало його, не
заллямувало чисте й світле
серце.