Живя среди казаков, Иван Подкова выдавал себя за брата молдавского господаря Иоана III Водэ Храброго, возглавлявшего национально-освободительное движение и убитого турками. Есть версия, что он происходил из секейского рода Баториев, бежал к казакам от семейных интриг. Когда слухи об этом дошли до молдаван, недовольных своим воеводой Петром VI Хромым, они снарядили в 1577 году посольство к Ивану Подкове и просили его занять престол.
При содействии отряда казацкого гетмана Якова Шаха из 600 казаков, и своего отряда, в который входили и молдаване, Подкова вторгся в Молдавию и низвергнул с престола Петра Хромого. Ивана Подкову поддержали народные массы. В конце ноября 1577 он занял столицу Молдавии Яссы и провозгласил себя господарём.
Удержаться в Молдавии Подкове удалось, однако, не более двух месяцев. Воевода Пётр, собрав свежее войско, двинулся к Яссам, чтобы возвратить потерянный престол, но был вторично разбит Подковой. Тогда Стефан Баторий, король польский, написал своему брату, трансильванскому воеводе Христофору, чтобы тот оказал Петру Хромому.
В начале 1578 года Иван Подкова, видя, что ему не удержаться на престоле, решил оставить Молдавию и хотел пробраться к запорожским казакам; но брацлавскому воеводе удалось уговорить Подкову отправиться в Варшаву, чтобы оправдаться перед Баторием. Король, однако, в угоду туркам заключил Подкову под стражу и приказал казнить его во Львове на площади Рынок, в июне 1578 года.
16 июня 1578 года его вывели на площадь Рынок во Львове. После оглашения приговора казаку предоставили последнее слово. «…Меня привели на смерть, хотя в своей жизни я не совершил ничего такого, за что заслужил бы подобный конец. Я знаю одно: я всегда боролся мужественно и как честный рыцарь против врагов христианства и всегда действовал для добра и пользы своей родины, и было у меня единственное желание — быть ей опорой и защитой против неверных…», — обращался Подкова к присутствующим. При этом он просил урядников не казнить сопровождавших его товарищей. Выпив стакан вина, переданный верными побратимами, Подкова попросил их принести коврик. Став на колени, Иван прочитал молитву и перекрестился. И только после этого славному казаку снесли голову.
Почтовый блок «Казацкая Украина»: Иван Богун, Иван Гонта, Иван Подкова, Иван Серко
Ивана похоронили в православной Успенской церкви[1]. Однако казаки выкрали его тело, перевезли в Канев и похоронили в одном из православных монастырей под Чернечей горой.
Казнь Ивана Подковы и превратила его в народного героя. О нём слагали многочисленные предания, думы и песни. Он стал героем романтической поэмы Тараса Шевченко «Иван Подкова» (1839):
Объяснение:
На згадку про загиблих і тих, хто вижив, щорічно 11 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. Ця дата була обрана і затверджена ООН не випадково. Вона була встановлена в пам'ять про інтернаціональне повстання в'язнів концентраційного табору Бухенвальд, яке сталося 11 квітня 1945 року.
У невеликому залі зібралися колишні в'язні фашистських концтаборів, представники влади, громадськість, молодь. Члени Молодіжної дорадчої ради при міському голові зробили невеликий екскурс в історію. На екрані спливали фотографії «фабрик смерті»: Бухенвальд, Майданек, Освенцим, Равенсбрюк, Маутхаузен, Дахау, Саласпілс, Треблінка... В ході зустрічі прозвучали страшні цифри: в концентраційних таборах утримувалося близько 20 млн. чоловік з 30 країн світу. 12 млн. чоловік було знищено фашистами.
Свідки трагічних подій Другої Світової війни ділилися своїми спогадами з молоддю. Представники влади та гості говорили про необхідність пам'ятати історію та її уроки.
Ми зобов'язані пам'ятати про одну з маловідомих трагедій Другої Світової війни - трагедію колишніх неповнолітніх в'язнів фашистських концтаборів. Тоді їх життя, здоров'я, працю використовували в концтаборах, на військових заводах, сільськогосподарських підприємствах. Діти ставали заручниками, донорами, біологічною сировиною для злочинних «медичних експериментів».
Після закінчення війни в'язнів вдома чекали нові тяжкі випробування. Тоталітарний сталінський режим безпідставно оголосив їх зрадниками, посібниками ворога. Вони не мали права вступати в спеціальні та вищі навчальні заклади, були позбавлені соціального захисту з боку держави на відміну від їхніх побратимів по нещастю інших країнах, які боролися з фашизмом.
Молодіжна дорадчих рада при міському голові від імені школярів міста привітала всіх присутніх з цією пам'ятною датою. Висловила подяку ветеранам за мужність и стійкість духу, волю до перемоги і життя. Побажала всім міцного здоров'я, душевного тепла, щастя, миру та благополуччя. Нехай завжди над нашою країною буде мирне небо!
Объяснение:
Вулиця Малофонтанна, номер 3.
Объяснение: