Question

Уже, мабуть, прийшла пора ховати у скришо
свиту.
Бабуся лукаво подивилися на спітніле дідусева
обличчя ймовили дотепом:
- Казала баба: «Перебула січень і мічень, а на марець
виставлю палець!» - та й у березні замерзла. Щоб хто це
казав, а буває, чоловіче, март — за всі місяці варт,
- А я скажу по-іншому, — не вгавас дідусь, - бере.
зень уночі хоч і тріщить, зате вдень площить!
- Змарта, Тарасе, тепла, як змачухи добра. Березоль
сам собі невірен - то засміється, то заплаче...
— Воно-то так, - завагався дідусь, але тут же
виправдався: — Тільки січень хоч і лютує, а лютий
бушує, проте в марці всяко буває - він на літо повертає,
У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.
- Удень, мо, і розіб'є, але вночі, дивися, й примерзне,
бо в березні більше снігу, ніж дощу!
— Еге-е, - хитрує дідусь, — від одного березневого
дощу земля квітне. Бо коли марець спочатку хмарний, а
в середині болотний, — хліб буде намолотний!
Я підходжу до дідуся.
— Скажіть, як правильно буде — березень, березіль
чи март? - запитую, щоб продовжити розмову про
походження місяців. Дідусь бере мене за плечі й похитує
головою.
- Ти ба, який хитрий, - здогадався одразу. — Гаразд,
про це ми поговоримо. Краще розтлумач мені, чому
ти засумнівався, коли сьогодні привітав вас із Новим
роком? Певно, подумав, що пожартував старий... Так
ось, хлопче, запам'ятай: наші далекі пращури зустрічали
Новий рік не в січні, а в березні.
Наші пращури - язичники - були прихильниками
природних явищ. За богів їм слугували місяць, сонце,
блискавки, зірки... З глибокою шаною вони ставилися
до дерев. Найсвятішим уважався дуб.
130​