Объяснение:
Жанр: ліричний вірш.
Тема “Заповіт”: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея “Заповіт”: віра поета у світле майбутнє України.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Віршовий розмір: хорей
Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море», «злою кров’ю», «вражою кров’ю».
Персоніфікація: «Дніпро реве …, понесе … кров».
Метафора: «полину до … Бога», «кров’ю волю окропіте».
Заповіт” образи-символи степ (воля), на могилі – кургані (козацька доблесть), Вкраїна (батьківщина), лани – поля (земля-матір), Дніпро (доля українського народу), море (прірва), кров (боротьба), кайдани (гніт), сім’я (майбутнє).
вУпродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький, М. Вериківський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш. Чимало творів ще за його життя стали народними піснями: "Ми підем, де трави похилі", "Рідна мати моя", "Білі каштани", "Стежина", "Пісня про рушник" та інші. Улюбленою у народі стала пісня "Цвітуть осінні, тихі небеса", (музика О. Білаша).
Пісенність — одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка.
Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня "Ранки солов'їні". Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч. Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів. Побудований па паралелізмі, він викликає чимало асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною дніпровською хвилею — це сама молодість.
Душу і серце ліричного героя пісні "Ми підем, де трави похилі" тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в "краю придніпровськім". До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами, порівнює її із "золотою веселкою", яку обов'язково називає "моя".
У творі Івана Франка “Украдене щастя” у головних героїв почуття кохання і людського щастя украли. Чи можливо це? Анна кохала Михайла, про те їїї брати буди протів цього і віддали її заміж за Миколу, який був значно старший за неї. Брати скзали жінці, що її коханий помер але вони не сказали що вбив його Микола. ТОДІ Анна була змушена вийти заміж за Миколу. Одного дня коли її оловік був на роботі вона зустріла Михайла, виявилося що він живий і тоді у серці жінки знову проснулася любов. Вона втратила свою жіночу гідність, коли жила з Миколою і в той же час мала коханця Михайла. Чоловік жінки неміг собі уявити, шо вона здатна на таке, дізнавшись він наче втратив голову, він ж вбив Михайла щоб той той небув на заваді кохання між Анною і Миколою. Він неміг собі уявити, що весь цей час жінка його не любила, в той ж час коли Микола був ладен на все заради неї. І тоді чоловік верішує остточно вбити Михайла і кидає в нього сокиру, яка потрапляє йому прямо в груди. Михайло в минулому був хорошим чоловіком, якого полюбила Анна але він уже вернувся до неї нетаким,як колись і навіть о оточючих він ставиться із презирством. Проте у його душі була частинка того, що полюбила жінка, саме помираючи чоловік сказав, що Микола небув винен у втраченому коханні а саме він сам собі вкоротив його.
У цій драмі розказується про те, як кожен із героїв хотів вернути собі кохання.І кожен це робив по-своєму. Михайло нескриває своє кохання перед Миколою, Анна втрачає свою гідність перед чоловіком, а Микола остаточно вбиває Михайла думючи, що без нього буде все краще. Про те хто у кого вкрав кохання і кого слід венити в цьому. Я вважаю, що це зробили брати жінки, оскількивони незважали на думку своєї сестри і одружили їїї з іншим, яки в той ж час полюбив її. От таке складене кохання.