1. Планетник хотел еще раз встретиться с дедом Капушем, потому что Капуш стал для него настоящим учителем, наставником, который многому научил его в жизни.
2.
3.
4.Потому, что Планетник хорошо знал, что когда надо высаживать, как надо правильно ухаживать за посевами, он очень хорошо разбирался в природных явлениях, т.к. его этому научил дед Капуш.
5.С начала, односельчане считали его добрим волшебником, и просили его, например чтобы пошел дождь в сухую погоду, но потом они стали считать, что Планетник замешан в темными силами и стали считать его колдуном.Планетник никогда не гордился своими умениями, т.к. понимал, что если бы не Капуш, то он бы всего этого не достиг.
6.Планетник не сопротивлялся решению односельчан, он сам пошел к столбу на котором его должны были сжеч в сопровождении этих людей.Он понимал, что нивчем не виновен, и сможет пройти через смерть.
7.Потому, что нарцисс подарил ему надежду на жизнь и на будующее, которое может сбыться.
Извини не на все вопросы, т.к. мы его не полностью читали...
Сьогодні, у роки бурхливого інформаційного буму, гостро постає питання: чи потрібно читати книги?Багато людей, особливо молодих, схиляються до думки, що для розвитку особистості достатньо передивитись цікаві телепередачі, перечитати популярні газети й журнали, посидіти біля комп’ютера.Інші скільки живуть, стільки й черпають мудрість з творів класичної літератури. 1 для них проблеми, порушені в творах, актуальні й зараз.Я вважаю, що значення книги в житті людини неоціненне. Якщо не читати, ніколи не дізнаєшся ні про Гомера, ні про Данте, ні про Вольтера. А якщо людина не знає про геніїв, то навряд чи можна її охарактеризувати як людину розвинену.Щоб точно передавати свої думки, необхідно досконало володіти мовою. У цьому, я впевнений, до читання книг, в яких зібрано незліченні багатства людського досвіду.
Отже, частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б’є невичерпне джерело мудрості.
Тема: поетична розповідь про бідну квітку, якій байдужа рука панночки «вік вкоротила».
Головна думка: засудження зневажливого ставлення панів до людей (заклик бережного ставлення до природи).
Художні засоби.
Епітети: «дубом високим», «віттям широким», «високу залу», «веселая музиченька», «бідне серце», «веселому вальсі», «гаю милий», «дубе високий», «друже єдиний», «байдужою рукою», «квіточку зів'ялу», «веселих таночках», «залишить байдуже».
Уособлення: «конвалія … захищалась від негоди», «навтішалась конвалія», «конвалії головка схилилась», «промовила конвалія … та й замовкла»,
Метафора: «рука віку вкоротила», «музика … серце крає», «головка пов'яла», «щастя минеться», «тебе, квіточку зів'ялу», «у таночках звиватись».
Повтори (анафора, єдинопочаток): «Ой …».
Повтори: «понесли … понесла», «до балу … ой на балі … по балах».
Повтори (рефрен): «Тую квіточку зів’ялу кинула додолу…. Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».
Антитеза (протиставлення): «Промовила конвалія … Та й замовкла».
Риторичне ствердження: «Може, й тобі, моя панно, колись доведеться Згадать тую конвалію, як щастя минеться».
Риторичний оклик: «Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів’ялу, залишить байдуже!».
Пестливі слова (зменшувальні суфікси): музиченька, квіточку.
Кількість строф: десять.
Рими: високим – широким, біла – вкоротила, залу – балу, грає – крає, закрутилась – схилилась, милий – єдиний, доведеться – минеться, утішатись – звиватись, дуже – байдуже.
Образи: конвалія народ), негода (важке життя), гай (рідний край), панночка (пани), зала (багатство), бал (легке життя), щастя минеться (непостійність).
Вірш «Конвалія» вперше був надрукований у журналі «Зоря» в 1884 році (перший із надрукованих творів поетеси, їй тоді було тринадцять років).