Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю. Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде. Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка. Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс. Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп. Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова. Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років! Літота-така малесенька, що ледве од землі видно. Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.) Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле! Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
На наступний день все починалося як завжди.Олесь пішов до школи,але на цей раз оминаючи усіх,кого не зустріне.Коли почалися уроки,він все ще сидів не звератючи ні на кого уваги,але вже після першої перерви бігав коридорами разом з своїми однолітками.На наступний день у Олеся третім уроком було малювання.Він підійшов до вчительки та несміливо потягнув їй малюнок. -Що це,Олесю?,- запитала Матильда Петрівна. -Горщечок..,- ледь чутно відповів він. На цей раз вчительці сподобався малюнок и вона виправила оцінку. Коли Олесь йшов додому,деякі діти посміювалися з нього,але він не звертав на них ніякої уваги. Пройшли роки,маленкий "дивак" виріс.Закінчив школу на четвірки,але далі вчитися не пішов,адже він вважав,що якщо він залишиться у селі,то освіта йому буде нідочого.Так і сталося.У нього з"явилася чудова родина:донечка Маруся та жінка Олена. Я не писатель,но вот таким вот образом могу.Надеюсь,прокатит:)Ну а дальше можно какое-то предложение в конец добавить.
В
Объяснение:
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.
Довго, довго дивовались
На її уроду...
Треті півні: кукуріку! —
Шелеснули в воду.