От і прийшла до нас чаклунка-зима зі своїми холодними чарами. Накрила весь світ широкими білими крильми і чарує, робить його казковим і неповторним, білим-білим…
Хто з нас не дивувався першою сніжинкою, казкової форми і краси!
Хто не радів першому снігові, який прикрашає весь навколишній світ дивом! Хто не захоплювався морозним ранком, коли все вкрите срібним пухнастим інеєм!
Зима по-своєму красива і чарівна! Взимку ти ніби живеш у чарівній і неповторній казці. А казка всюди…
І так важливо, щоб це душею відчули усі, щоб пройнялися красою і неповторністю своєї землі, ставали добрішими, чуйними, терплячими і люблячими.
Саме поети здатні не тільки побачити і відчути цю зимову нотку радості і захоплення, але й відобразити все у прекрасних віршах.
Не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. А поезія Василя Голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. Перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, — слово «дивно». Він пише дивні і неочікувані тексти. До того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. Дивує форма, вона близька до вільного, білого вірша — в ній простежується темп, але часто нема рими, іноді цей темп раптово змінюється, як змінюється музична тема. І образи в автора теж дуже неочікувані. Зелене волосся дощу, слова, якими ми мовчимо на самоті. Все це так незвично, але так захоплююче і цікаво.
ответ:В)
Объяснение: