Людина завжди прагне бути щасливою. А взагалі, що таке щастя? Мабуть, для кожного по-різному. Я вважаю, що кожен повинен сам обрати. Наприклад, для мене щастя – це бути разом зі своїми близькими мамою та татом. Але ж як здоров’я, вища освіта та ще багато різних факторів? Так, неодмінно вони також потрібні для спокійного та щасливого життя. Я вважаю, що навіть коли ви маєте здоров’я, освіту, гроші тощо, але при цьому не маєте близьких людей, які можуть до вам у скрутну хвилину, то життя втрачає сенс.
Так, життя – не «практика без теорії», і тому воно яскраве та непередбачуване. Адже якби життя проходило спокійно та без поразок, тоді б не існувало ні горя, ні щастя. З одного боку «не існувало б горя» добре, але без горя людина не пізнала б щастя. Я думаю, що дуже важливо вірити у себе та просто радіти тому, що живеш не звертаючи уваги на дрібні проблеми. У житті існує багато проблем, тому слід навчитися долати їх за до рішучості та впевненості у собі. Адже, яке може бути щастя коли людина замкнена та не впевнена у собі.
Можливо, я повторююся, але для мене щастя полягає у тому, щоб мати найближчих для мене людей, які завжди будуть раді мені не тільки до але й просто зустріти.
У такий б розуміючи зміст частин вислову М. Драгоманова, я запитую себе: чи добро може народитися зі зла, любов — з ненависті, людяність — з жорстокості, правда — з брехні, справедливість — з облуди? І відповідаю: категорично ні! Отже, і насправді чиста справа не може залишитися чистою, якщо вона буде зроблена не гідними засобами й бо чистота народжується лише з чистоти.
У виправданості такого твердження мене цілком переконують факти історії. Гляньмо: на початку XX століття на наших теренах починає реалізуватися одна з найпрекрасніших, як на мене, справ — побудова суспільства, заснованого на братерстві, рівності, тобто комуністичного суспільства. Чи погана це справа? В ідеалі, звичайно, ні, адже, погодьтеся, прекрасно було б жити в суспільстві, де немає нерівності й горя, визиску й знущань... Однак якими руками ця справа втілювалася? Сталінсько-єжово-беріївськими, по лікті кривавими! Закономірно виникає питання: чи залишилася ця висока справа такою ж високою після того, як її «освятили» закривавлені руки? Безперечно, ні!
Якщо справа дійсно чиста у своїй основі, то, впевнена, завжди й засоби її чесного, людського досягнення. У цьому переконує чимало зразків, поданих митцями у творах художньої літератури. Візьмімо, наприклад, історичний роман П. Куліша «Чорна рада». Один із героїв цього твору — хроніки Петро Шраменко, ставлячи на меті здійснення добрих справ, завжди дотримується принципів порядності, чесності. Навіть на підступ і жорстокість він відповідає вчинками, гідними людини з «чистими руками». У результаті йому вдається досягти бажаних результатів і стати щасливим чоловіком.
Отже, запропоновані вище міркування й приклади логічно підводять мене до висновку, що справи гідні, вартісні, чисті мають робитися винятково гідними й порядними людьми. Жодна висока ідея не може виправдати мерзенність засобів її реалізації, що з усією повнотою розумів Михайло Драгоманов, стверджуючи: «Чиста справа вимагає чистих рук».