Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.
Аллегорический образ белого коня становится символом индивидуума, что отличается от окружения, выделяется из толпы. И читатель понимает, что на самом деле мысли, что приходят на ум Шептала, то размышления человека - неординарной, особой... такого человека часто называют «белой вороной». И, на наш взгляд, белый цвет лошади является своеобразным намеком на это высказывание.
Объяснение: