→Шептало - це такий рідкісний білий кінь, який займається тяжкою роботою. Коні такої масті дуже рідко працюють. Проте Шептала спіткала тяжка доля. Кінь "змалку ненавидів табун".Тут немає волі, а ця тварина бажала незалежності, свободи. До того ж, кінь "соромився упряжі". Він зумів показати свою залізну волю. Одного разу Шептало втік від конюха. Тоді він побачив у відбитті озера, що він є білим. Він зрозумів, що є особливим. Проте, побувши на волі, Шептало вирішив повернутись. Він довго думав, як справляється без нього конюх. Повертаючись, він знову забруднився, щоб бути схожим на робочого коня, не виділятися з табуна. Мені здається, що образ Шептала є алегоричним, адже кінь наділений рисами, притаманними людині. Шептало - працьовитий, волелюбний, примхливий, жалісливий кінь. Скоріш за все, у цьому образі автор зобразив особистість, яка займається зовсім не своєю справою, не може реалізувати себе у професії.
Объяснение:
Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті – «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір». Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій. Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жар-птиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик – непосидючий, беш-кетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний.