На прикладі змісту твору(з цитатами) алегоричному образі коня Шептала з'ясуйте,якою повинна бути людина ,її місце в суспільстві (зверніть увагу на свободу й неволю,особистість і натовп,дійсність і мрії,знеосіблення людини надо до завтра
Першою п'єсою пера Карпенка-Карого після того,як він позбувся "гласного нагляду" була комедія "Гроші". Думаю,не важко здогадатись яка провідна ідея твору. Так,гроші. Це слово зустрічається нам протягом всієї п'єси. "Гроші- всьому голова"-ці слова є гаслом головного героя комедії "Сто тисяч" Герасима Калитки. Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!" Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.
Гордій (загинув, коли мішок з кукурудзою впав з горища) На чужо- мунеща стіщастя непобудуєш
Данило Двоїста дуща – питома риса Міщенків
Клава(хвороблива жінка, перша влас- Ниця коралів) Родинне щастя нащад- ків Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині) Один раз в рік і рушницястріляє
Михайло (Міщенков-Білий) Брехатизадля високої ціни
Горпина(Павло –ставле- ння до тварин) Людя- Ність, поряд ність Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей) Вік з нелюбом проживала
Молодший син Данила (роботящий) Ніна(ставлення до коней- Мальва) Людя ність Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом У ньоговзимкуснігу не випросиш
Син Михайла Частково згадується Ліна(Мак- сим)розповіда- ють історію родини від прапрапрабабусі Клави піклування про інших Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство) Сам себе наказав - 30 роківховався
Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика) Загинув молодим
Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною) Одна добра душа
-
Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини) Перекотиполемжиття прож -- Батько Вадима (працював у Москві, не піклувався Вадимом) Поїхавшукати легкого карбованця
Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина) Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ
Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.