Л. Глібов критикує заздрість та хотіння чогось кращого. В байках здавна висміюється не корисні та погані риси характеру.
я вважаю, що справжня дружба перевіряється часом. за тривалий термін люди встигають разом пережити сумні й радісні події. взаємна підтримка, щира радість та співпереживання можливі тільки між по-справжньому близькими духом людьми.
на мою думку, справжній друг, перш за все, має бути щирим. він не завжди говорить в обличчя тільки приємні для тебе речі. навпаки, він підкаже, де ти не правий, в чому твої помилки або неправильні погляди. адже дуже важливо близькій людині зрозуміти помилки, вчасно зупинити її від прийняття необміркованих рішень.
що таке справжня дружба? на мою думку, це щирі взаємовідносини між друзями, при яких не може бути зради. справжньому другу можна зателефонувати в будь-який час доби та поділитися своїми переживаннями або радістю. він постарається зрозуміти тебе, вислухає, підтримає, дасть мудру пораду.
мені дуже подобається казка антуана де сент-екзюпері «маленький принц». лис сказав маленькому принцу: «якщо ти приручиш мене, ми будемо потрібні один одному. для мене ти станеш єдиним у всьому світі. і для тебе я стану єдиним у всьому світі». як на мене, саме ці слова показують сутність справжньої дружби.
дружба триває довго, якщо в ній зацікавлені обидві людини. треба цінити щирі стосунки, оберігати їх, намагатися зберегти. не дарма є прислів’я: «дружба — як дзеркало: розіб’єш — не складеш».
справжня міцна дружба між людьми — це щастя, подарунок долі. про це треба завжди пам’ятати.
Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. "Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах", — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що "її пісні — як перло многоцвітне, як дивен скарб серед земних марнот".
Справжній митець, Маруся, на ділена даром глибше й гостріше за інших відчувати світ, близько перейматися людськими радощами і стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені кращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, кращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний роман у віршах "Маруся Чурай" наскрізно.
У залежності від художньої мети твору письменники по-різному трактують отруєння Марусею Гриця. М. Старицький стверджує, що для Марусі кохання до Гриця — мета її життя. Вона не згодна ні за яких умов розлучитися із своїм коханим, а тому готує отруту для них обох. Смерть повинна була поєднати закоханих навіки, бо у другому потойбічному світі немає "ворогів", і нікому буде вже їх розлучати. Проте Гриць помилково випив увесь трунок і помер сам. Маруся збожеволіла.
О. Кобилянська картину отруєння Гриця залишає поза сюжетом твору. А читача наводить на думку, що Тетяна (читаємо Маруся) власноруч зібрала зілля і отруїла Гриця, помстившись хлопцеві за зраду. Не даремно ж письменниця дає їй прізвисько Туркеня. Вона запальна, рішуча, здатна на високі почуття, не розуміє брехні, не прощає зради. Сама також гине.
Маруся Чурай Ліни Костенко не має нічого спільного із помстою, злочином. Вона — митець. Її душа співає піснями народу. Вона здатна на страждання, на помсту — ні. Отруту героїня роману приготувала для себе, бо не могла більше складати пісні, душа боліла, покривджена Грицевою зрадою. Німий поет вже не поет. Маруся хотіла отруїти себе, а Гриць випив отруту випадково.
Смерть коханого ще більшою мірою покріпила страждання. Після його смерті Маруся не написала жодної пісні, і навіть після того, як її виправдав суд, — померла, бо не виправдала сама себе.
Для втілення своєї філософсько-естетичної концепції Ліна Костенко вдало вибрала нечасто вживаний жанр роману у віршах, який передбачає рівноправне поєднання епічного та ліричного начал. Це дало їй змогу прокласти емоційні "мости" між давниною і сьогоденням, не ризикуючи скотитися до публіцистичної декларативності.
Заздрість
Объяснение: