Жила-була пташка. Вона дуже любила гратися під сонцем у лісі. Одного сонячного дня, коли вона була дуже захоплена грою з своїми птахами-друзями вона побачила зайчика, який попав у пастку мисливця. Заєць благав її до йому, але тільки одна вона йому до друзі не хотіли допомагати зайчику, та ще й ображали його. Бідний зайчик вже плакав коли до нього прилетіла пташечка. Вона сама хотіла йому до але вона була дуже слабка і не могла нічим до Потім вона полетіла до людських осель і прохала людей до бідному зайчику. Ніхто з людей не хотів тратити свій час на якогось безглуздого і неуважного зайця. Але один хлопчик Тарас пішов за пташкою і допоміг зайчику вибратися із біди. Через три дні зайчик прийшов в гості до пташки і подякував їй, за те що вона до йому вибратися із пастки мисливця. Вони ще довго гралися з зайчиком і назавжди залишиль друзями.
Якось у село ввірвались татари, запалили хати та почали ловити дітей. мати та дід хлопчини загинули, а Ганну та батька захопили у полон.
Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти б урятувати сестру. У які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це до йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.