Соціалізація - наше життя в соціумі, спілкування з іншими людьми, вміння знаходити компроміси, вирішувати проблеми та инше.
Хто я? Що я можу зробити для суспільства? Кожен з нас колись замислювався над своїм призначенням, над своїм місцем у цьому світі і у житті загалом. Мені довелося зштовхнутися з цим питанням при написанні цого твору, але конкретних висновків я ще не зробив.
Своє місце в житті суспільства можна визначити багатьма критеріями.
Наприклад, твоя майбутня професія. На даний момент, я бачу себе психологом, бо завжди прагнув бути корисним іншим, хотів допомагати вирішувати проблеми близких та друзів. Психологія може дати мені можливість втілити все це в реальність, адже сутністю цієї професії є надання до в адаптації людини до нормального життя, до в позбавленні від негативних емоцій, вирішення проблем, конфліктів,комплексів та багато іншого. Якщо я стану у цій сфері справжнім професіоналом, то, таким чином, мрії про зміни світу на краще стануть реальністю, відтак я зможу себе реалізувати і знайти своє місце у житті.
Також, явним прикладом з визначенням у суспільстві є наші мрії та цілі.
Та самим важливим критерієм, як на мене, щоб знайти себе є "гармонія".
Отже, якщо скласти все ці критерії, то тобі буде легко визначитись у чому твоя участь в житті суспільства. На жаль, мені вдалося тільки трошечки заглибитися в його вивчення, але я сподіваюсь, що дійду більш конкретних висновків пізніше.
вовча зграя (зграя вовків)
Объяснение:
Вовки ось-ось мали вчепитися за нього, він уловлював подих смерті і втікав тільки тому, що не міг зупинитись. Тоді його врятували мисливці, вони якраз наїхали з міста і, нічого не вполювавши, сіли вечеряти. Почули погоню, посхоплювались і, пропустивши мимо себе загнаного лося, зняли безладну стрілянину по вовчій зграї... Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, мчала не так швидко, не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти лід лід. Лось, розуміючи .це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Збирався до свого вирішального кидка і, коли знову не пощастило, лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що пробуватиме безперервно, поки дихатиме.
Сподіваюся, що відповіла правильно.
1.Зображення подвигу радянського солдата, який до самої смерті захищав свою Батьківщину.2.Уславлення усіх героїв війни, які віддали своє життя за рідну землю. 3.Пам’ять про героїв війни і їх подвиги не загине, а ще довго житиме в серцях людей.
Поема “Прометей” Андрія Малишка – це болісний спогад про події війни, яка ще зовсім нещодавно гриміла на теренах рідної країни. У своєму творі письменник уславлює подвиг усіх героїв-солдатів, що віддали своє життя за Батьківщину, що не зрадили свій народ і мужньо прийняли смерть. На прикладі простого солдата зі Смоленщини поет показує честь і хоробрість кожного, хто воював за мир. В останньому розділі поеми особливо чітко проступає скорбота, а з нею і подяка усім героям війни.