Значить, — пояснив уже від себе дід, — як пробило, скажімо, першу годину чи яку там, то ти хоч спиш, хоч їси, а скачи на велосипеда й паняй куди очі бачать.
— А що нам у селі робити? Хлопців тут малувато, та й ті всі заклопотані — то город сапають, то по господарству… А я, було, позаторік і собі спробував сапати, і що ж ти думаєш? Виполов якусь розсаду, а бур’яни полишив. Тут такі бур’яни ростуть, зовсім на бур’яни і не схожі. Подивишся — ніби якась городина, а воно ні, виявляється. Так мене після того й близько до городу не підпускали. Хотів дров нарубати — поліняка відскочила й по лобі мене як трахне! Тиждень із ґулею ходив, а сокиру від мене ховати стали. Хотів навіть корову доїти, так мало того, що вона хвицалась, як скажена, так іще й мою панамку зжувала.
— Стільки читати — з глузду можна з’їхати.
Відповідь:
Пам'ятники українському класику Тарасу Григоровичу Шевченку є в багатьох містах України, тому особливу увагу привертають монументи з оригінальним рішенням. Один з таких пам'ятників знаходиться на центральній вулиці Львова — проспекті Свободи, поруч з площею біля Оперного театру. Його скульптурна композиція являє собою фігуру Тараса Григоровича, поруч з якою височить стела з зображенням історичних подій в Україні з часів Київської Русі до XX століття. Стела символізує хвилю українського відродження, її верх увінчаний образом Божої Матері Оранти. Відкриття першої частини пам'ятника — безпосередньо постаті Тараса Шевченка — відбулося в 1992 році, рівно через рік після підписання декларації про незалежність України. Робота над стелою тривала чотири роки і в 1996 році була відкрита друга частина. Урочисте освячення пам'ятника проводили представники чотирьох церков — православної, греко-католицької, римо-католицької та вірменської.
На мою думку, бути особистісю в натовпі важко.
Адже, у суспільстві не цінують особистість.