Пісня супроводжує людину все життя. І в радості, і в горі, у великій печалі і в години душевного піднесення співають люди. Все, що є на душі, виливають українці в піснях. Які б події не відбувалися в Україні, всі вони знайшли своє відображення у піснях.
Минають роки, помирають учасники подій, а пісня залишається вічною.
Саме з народної пісні ми дізнаємося про великого сина української землі Богдана Хмельницького; про народ, який піднявся проти ворога, про ту ціну, якою дісталася сподівана воля.
Михайло Стельмах високо оцінив народну пісню. Він писав: "Народна пісня-насамперед, історія землі української та невмирущість духу народного".
Пісня-серце народу, його душа і крила. Витворена народом, вона часто ятрить наше серце, зачаровує красою і милозвучністю, багатством тем і глибиною почуттів. Живи вічно, пісне, і всі ми станемо щедріщими, чистішими у помислах і вчинках.
Объяснение:
Відповідь:
16. Федька автор порівнює з комашинкою. Цитата: Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика.
20. Стьопка, Грицик, Спірка та інші хлопці. Цитата "Раз під вечір Стьопка, Грицик, Спірка та інші хлопці пускали кораблики по вулиці".
22. Спірка, Васька. Грицик, Стьопка і Спірка - запускали повітряного змія і кораблики; з Стьопкою і Ваською Федько гуляв під дощем, з Спіркою і Стьопокою Федько був на річці, коли скрисла крига, там з ними ще ув"язався Толя.
23. Федько з Толіком забилися на ножика: або ножик Толика з косятною ручкою, або чижика Федька. Спір запропонував Федько - Цитата: — Ну, давай! Об що йдеш! Як перейду, даси мені свій ножик, що з костяною ручкою. А як не перейду, я тобі дам свого чижика.
Пояснення:
Человек сбросился с крыши и тосковал по матери и в Санкт-Петербурге его мать вернулась и узнала