Ідея – автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить.
Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех». Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах
художні засоби:
метафори – «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих», «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти»
повтори, що підкреслюють тривалість дії « і вірити, і прагнуть», влучно виражають думку «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості
Основною освітою Тараса Шевчнка, було навчання в церковно-прихожанській школі, тривалістю всього два роки. Тарас Шевченко мріяв, що в майбутньому, Україна, як і інші слов’янські держави, повинна отримати якийсь автономний статус «слов’янської федерації». І допускав, що саме Київ, а не Москва стане столицею цієї багатонаціональної держави. Подібні ідеї він висловлював, будучи членом Кирило-Мефодіївського товариства. У післямові до поеми «Гайдамаки» він писав: «Нехай житом-пшеницею, як золотом покритим, що не розмежованою останеться навіки од моря і до моря слов’янська земля». Гнів Миколи I на образливі випади Шевченка вилилися в те, що його не тільки відправили на заслання рядовим солдатом в «оренбурзьку глушину», а й заборонили йому писати і малювати. Це, звичайно, було жорстоке покарання для талановитого поета. Втім, в Росії того часу найжорстокіші покарання найчастіше викупалися добросердям їх виконавців. Офіцери, у підпорядкуванні яких служив рядовий Шевченко, зробили його життя цілком стерпним. Він спав і харчувався окремо від інших солдатів, нерідко відвідував «звані обіди» та інші «аристократичні посиденьки». Про те, він не дотримувався їхньої заборони на творчість тому, що більшість своїх повістей Тарас Григорович написав саме під час заслання. В останні роки життя український поет багато займався ліпленням і гравіруванням. Цікавий факт про поховання Тараса Шевченка. На свій останній день народження Тарас Григорович в розмовi з близьким другом художником Григорiєм Честахiвським висловив бажання, щоб в разі смерті, яку він передчував, поховали його в Каневi. Вранцi 10 березня Тараса Григоровича не стало. Як відомо Тарас помер на чужині, а самі в Петербурзі і був полоханий на Смоленському кладовищі, але все таки його воля збулася і поет через два роки був перепохований у Каневі.
Второе задание:
Тема – Життя та боротьба
Ідея – автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить.
Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех». Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах
художні засоби:
метафори – «на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих», «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти»
епітети – «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин»
повтори, що підкреслюють тривалість дії « і вірити, і прагнуть», влучно виражають думку «Безсмертне – і величне, і ясне-бо», уповільнюють плин мови, надають їй урочистості
персоніфікація: столах веселих
архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».