Є у любій нашій школі різні типи класів. І чимало в нашій школі класів-лоботрясів. У цих класах добрі діти, гарні та веселі, І відразу після школи мчаться до оселі. Не цікавить їх навчання та не тягне в школу, Їм пошвидше би до друзів і собі додому. У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. І заходити до них вчителі бояться. Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються, Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються. І навіщо вони ходять в нашу гарну школу? Краще взялися б за розум та і йшли додому. Там вони би посиділи та поміркували, Як себе потрібно вести, щоб їх поважали. Но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!
У «Жартівливих коломийках» розповідається про: • лінь; • красу зовнішню і внутрішню; • невміння виконувати домашню роботу; • шкоду, завдану городині (гарбузинню); • надмірну балакучість (плітки); • намагання скористатися чужим.
Коломийки завжди актуальні, злободенні, мають імпровізаційний характер. Знати коломийки, уміти їх складати і співати вважається почесною похвальною роботою. Це гордість і багатство молоді, особливо дівчат. У багатьох коломийках змальовується щоденне родинне життя.
на мою думку сучасну молодь не хвилюють ті проблеми які порушені у коломийках . їх хвилюють тільки гроші, смартфони, айфони, пустощі і веселощі. хоча не уся молодь така і я на це сподівюся