М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

«Відгадай за описом» (Дімаров. Блакитна Дитина)

1. «Коли я обернувся на розгублене «о», він вже стояв на ногах і дивився на воду так, наче вперше її бачив» 2. «Швидко наводив оті літери прямо олівцем на матерії, а потім дав мені щіточку і білу фарбу» 3. «Я вже думаю: чи не кинуть роботу та зовсім на синове утримання перейти» 4. «Руки..., і обличчя, і навіть волосся були у фарбі, але ... не думав їх одмивати» 5. «Четвертого дня він вибіг рано вранці з хати і сердито тицьнув мені троячку до рук» 6. «На столі, любовно випрасуваний мамою лежав ... . Сірий з крамниці. З кишенями й ґудзиками». 7. «Коли скінчився мітинг, я з жалем одніс... до школи, поставив у кабінеті директора» 8. «...надривали од реготу пупи, я ж щодуху вигрібався до берега, розбризкуючи на всі боки мазут» 9. «Хлопці викручують, аж сопуть, мазут так і ляпотить на пісок, і мій ... не чорний, а рудий» 10. «Не справляй ... більше нових костюмів! Бо від них одна біда»

👇
Открыть все ответы
Ответ:
ulylsh
ulylsh
01.08.2021
Михайло грушевський (портретний нарис у публіцистичному стилі)чи то світлини, чи то барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. а ще незмінно — окуляри. це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. та михайло грушевський, насамперед, — історична постать!  те, що михайло сергійович грушевський — перший президент україни, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. влада прагнула доказати, що україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». окрім того, грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім'ям. він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у xix столітті (народився в 1866 році) і 34 роки в xx столітті (помер у 1934 році). ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність. усе своє життя великий український учений та історик, голова української центральної ради і перший президент україни, присвятив боротьбі за створення української держави. придивляюся до рис обличчя михайла сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. думаю: ось так йому боліло за вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в україні 1917-1921 pp. саме це викликало шалену лють із боку імперських великодержавників. для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам'яті народу. відновлення державності україни в 1991 році врятувало спадщину м. с. грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: м. грушевський похований на байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім'ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити грушевського від рідного народу.  так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана михайла. він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «а що ти зробиш для україни? до чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля? » мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання. 
4,4(91 оценок)
Ответ:
caca2386p00xcz
caca2386p00xcz
01.08.2021
27 листопада 1863Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.
1868 Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.
1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»
1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.
1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.
1895Повість «Царівна»
1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».
1898Оповідання «Valse melancolique».
1895-1901Повість «Земля»
1905Повість «Ніоба», «Через кладку».
1908«В неділю рано зілля копала…»
1917«Назустріч долі»
1923«Зійшов з розуму»
1927«Але Господь мовчить…»
1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»
1933«Не смійтесь»
21 березня 1942Померла у Чернівцях.
4,7(83 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ