Ці слова І. Багряного в його романі «Сад Гетсиманський» передають дух жорстокої епохи в житті українського народу, епохи репресій та поневірянь, підозри та зради. Багряний узявся за розгляд такої непростої теми тому, що він сам був свідком цих подій: він був заарештований, довго знаходився у в’язниці, але йому все ж пощастило залишитися після всього цього живим. Отже, роман «Сад Гетсиманський» містить автобіографічні факти. Назву «Сад Гетсиманський» було взято Іваном Багряним з Біблії. Сад Гетсиманський — місце, де Юда зрадив Христа. Зраджено було і головного героя твору Андрія Чумака. Він втік з табору, де знаходився за свої погляди, і повернувся додому на похорон батька. Але вдома він не встиг пробути і доби: до його хати приходять працівники НКВС і забирають Андрія з собою. По дорозі до в’язниці він помічає зміни рідного міста, де довго не був: кругом червоний колір, фарби облупилися. Колись цей колір був кольором революції, а тепер став кольором насильства і страху. Також він помічає зміни в обличчях людей. Люди «засмоктані, виснажені, обдерті. Зосереджені в собі, позначені тавром суворої професії». В’язниця знаходилась в Харкові на вулиці Раднаркомівській. Це велике місто теж змінилося, тепер Харків був «понурий, припорошений сажою і посипаний сміттям». Негативні враження Андрія доповнює зустріч з працівником НКВС товаришкою Нечаєвою. Нахабство, брутальні вислови з її вуст — все це не схоже на поведінку жінки, яка в уяві Андрія повинна бути лагідною та ніжною. Будинок управління НКВС називали «фабрика-кухня». Андрій чує, як працює конвеєр «фабрики-кухні».
Сашко-цитатна характеристика :гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом". Чепіжний-цитатна характеристикаЖорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбиниБоягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв СіроманецьЗлостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодийГлузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собакуЛютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на ньогоБезжалісний до коня, вовка, собакЗапобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"Користолюбний-думає про те, як продасть цуценятБрехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Юлько
Объяснение:
Працювати? тепер уже Юлько вчепився за моє слово, як я чіплявся за його. Ніколи не подумав би, що розмахувати в’язальними спицями зветься роботою!
— Чого ти такий, Юльку? — сказала Лілі. - Уяви, зветься!