Відповідь:
переписую все з своїх коментів сюди)))
як варіант
на першій картинці : де хлопці і дідусь вписуємо
слова дідуся: — Я вам дам метра! Я вам такого метра дам, що…
там же хлопчик нижче ростом - це мав би бути Ява - Ми зараз усе закидаємо — нічого й видно не буде. Одійдіть, діду!
там де хлопчик темненький - це Павлуша. Що він говорив в творі не зрозуміло, але можна вписати такі слова: — Та ми ж не хотіли. Ми ж хотіли метро. Таке, як у Києві.
Якщо знизу виглядає свиня, то говорити вона нічого не могла, але вона могла дивитися на хлопців з осудом, так само як корова Контрибуція з співчуттям. Слова можна придумати самому, наприклад: - Але ви і шибеники !
картинка, де хлопці з коровою: для корови слова - ідіть, хлопці, отсюдова. Не займайте мене,
слова Яви (в капелюсі) - Вона до мене просто звикла, вона мене любить і тому не хоче…
слова Павлуші - Якась дровиняка, а не корова.
картинка де хлопці з цуценям:
Павлуша (зі шнурком) - Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!
Ява - Прийняв на борт потерпілого товариша Собакевича.
у цуценяти ні слів, ні думок у творі не було: цуценя спершу скиглило, а потім привітно метляло хвостиком, тому слова йому можна придумати, наприклад: Дякую, хлопців, або Ура, мене врятовано!
картинка на баштані:
дід Салимон лаявся: — Ах, шелегейдики! — Ах, шмарогузи! — Ах, катові гаспиди!
Хлопцям було не до розмов, але також можна придумати: наприклад: Ява - Павлушо, тримайся!,
для Павлуші: - Дякую, Яво! або Дякую, старик (хлопці так один одного називали а друзями вони ще не були) або як у творі - це може б було вірніше - Хлопці! Куди ви?! А я? Раби! Гади! Гаменхотепа кинули!
картинка в метро:
у міліціонера слів і думок не було - він взагалі був не в курсі, що став причиною такої кумедної пригоди, хіба що придумати щось типу - Це ще що таке ? взагалі, він біг вже слідом за ночвами з дівчиною і кричав: — Стривайте! Стривайте! Одну хвилинку! Можна і ці слова вписати.
Дівчині було не до слів, її заціпило, навіть у творі так вказано, а ті слова, що вона сказали, то вже було після того як вона зупинилася: Політ пройшов нормально. Почуваю себе добре. Невагомість і перевантаження перенесла задовільно. Але для цієї картинки вони не підходять, хіба що придумати "Що це? або Ой, матінко !
А для хлопців слова тут тільки одні, ті що сказав Ява — Диви! Диви! Старшина Паляничко! Давай доженем!
Пояснення:
1) А) Цигани
2) Б) Розповіді діда
3) А) Звідки він бере мужність і сили.
4). В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
5). Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
6) А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
7) 1)Віра у свій талант - Славко Беркута
2. Протистояння брехні і правди-Юлько Ващук.
3).Відсутність повноцінного спілкування з дорослими-Лілі Теслюк.
4)Самотність дитини-Стефко Вус.
8)Цинани забрали Остапа до себе, лікували його різними травами та годували.
9)Остап і Соломія заради волі заплатили велику ціну. Соломія відрізала свої розкішні кози, які на той момент дуже цінилися в дівчат. Остап покинув свого діда, щоб відчути як це бути вільним.
Вони не здавалися, йшли до своєї мети. Проблеми, які траплялися на їхньому шляху вони їх долали не здавающись. Вірили в себе.
Соломія трималася до останнього, побачивши, що плавні горлть вона не впала духом і почала шукати Остапа. Остап не втрачав надії і бризкав воду, щоб вовк відступив від нього.
Соломія так і не відчула, як бути вільним, гинучи в голодних водах.
10)Образ Колодуба і дідів схожий. Він також вірив в перемогу. Діди були Відважними і сильними, цього вони вчили і Колодуба. Діди навчили його вірити свою перемогу і нікол не здаватися.
11)У центрі повісті Коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок Остап і заміжня жінка. Соломія дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за Дунай і тому вона тікає разом із Остапом. То як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за Остапом, єдиним і дорогим! Піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. Піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. Соломія — справжня героїня. Вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. Спритна, вміла й рішуча скрізь. Вона перев'язує рану Остапа, ховає його в плавнях. Мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала.
І заради свого коханого вона помирає. Помирає у голодених водах Дунаю. Але і в останніх хвилинах свого життя вона бриться, каже собі, що на березі гарно там сонечко, трава.