• Пета — «…радо пускав Бурунду на найнебезпечніші місця, держав його в запасі на найтяжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,— а тоді пускав його з відділом «кровавих туркоманів» довершувати побіди». • «Усе хитро ти говориш, щоб відвернути мій гнів, аби скинути з себе вину! Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то зараз завтра, без страти часу й людей!.. Так мусить статись, або горе тобі!» (Бурунда — Т. Вовку) • «…Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні, беззв’язні окрики на вид загибелі свого війська». • «Бурунда німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині». • «І що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов
-Ой внучку, розкажу я тобі одну історію, але ти вмостись позручніше, і уважно слухай. Був Тарасику твій дідусь колись маленький, і таким шибеником я був, що й непередати. Бувало сосідка приготує своєму чоловіку кашу, тай поставить на підвіконнику щоб остигла, а я підкрадусь тай насиплю туди повну жменю піску. А як чоловік прийде те скуштує, то наробить такого каравулу що горобець три дні боїться на хату сідати. Ой ну й дісталось мені тоді від матінки, повік незабуду. Але це ще друбниці. Були в мене казуси і гірші. Одного разу я зі своїм сосідом Миколкою, бродили по дворі, і як то кажуть щукали пригод на свої голови. Понишпоривши по всім кущам та яблазивши всі покинуті хати на нашій вулиці, і незнайшовши зовсім нічого цікавого ми засумували і присівши на лавку ми стали гадати що робити далі. Тільки присівши ми з другом почули якийсь жахливий, тухлий запах. А коли ми піднялись з лавкити, то побачили під нею, дохлого кота. Нас навіть передьорнуло від його вигляду. Його очі були налиті кровю, шерсть скойовжена, дотогож він мав лише три ноги. Ось тоді мені в голову прийшла, як мені тоді казалось, геніальна ідея. В нас га кутку в той час була лише одна кирниця на 13будинків, ось ми і вирішили познущатись і вкинули дохлого кота туди. Хто ж міг знати, що за нами гає дід Петро. За цю проказу нам дісталось серйозно, сосіди подумали і вирішили що тепер ми тиждень будемо носити воду з другої вулиці всім сосідам. -Ось так Тарасику, нас покарали, повік незабуду.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/zahar-berkut-tsitatna-harakteristika-geroyiv/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua