нещодавно я прочитала оповідання л.вороніної «таємне товариство боягузів». в ньому розповідається про неймовірні і фантастичні пригоди хлопця на ім'я клим.
а все почалося з того, що цей хлопець дуже боявся свого сусіда на прізвисько кактус. адже йому частенько доводилося або рятуватися втечею, або отримувати незаслужено стусанів та ще й чути образливі слова від цього бешкетника.
одного разу після чергової такої втечі клим випадково потрапляє у таємне товариство боягузів. саме в цьому товаристві він побачив себе зі сторони і зрозумів, що є звичайнісіньким боягузом. щоб комусь, йому самому потрібно було змінитися. ось так він став іншим. нарешті навчився вірити у свої сили, приймати правильні рішення і знаходити вихід із складних ситуацій. так, хлопець не розгубився, а повністю виконав все по плану бабусі і дістався до машини часу. проявив кмітливість і здогадався, що мухи можуть бути зброєю проти синьомордих. ось так він став відважним не тому, що не мав страху, а тому, що навчився правильно діяти, коли було страшно. клим доклав чимало зусиль, щоб врятувати планету і своїх рідних.
це фантастичне оповідання є надзвичайно захоплюючим і дуже цікавим. спонукає нас бути сміливими, кмітливими, стояти на боці правди і вірити у свої сили.
Повість написана у 1970-1972 рр., і це дуже відчутно. Дія відбувається в школі для неповнолітніх правопорушників, та, коли автор починає розповідати читачу історії Василька Гаркавенка, Бугра, Гени чи того ж Порфира Кульбаки, виявляється, що вони такі ж, як і наші сучасні діти зі звичайнісіньких загальноосвітніх шкіл. Дитячі мрії, бажання мати маму й тата, дружба й зрада, любов і ненависть, працелюбство й лінощі - усе це оживає перед нами на сторінках книги. Головний герой увесь зітканий із протиріч: працелюбний і разом із тим лінивий, із загостреним до жорстокості почуттям справедливості до людей і безмежно закоханий у природу й звірів - загалом милий звичайний недолюблений хлопчик. Колоритні образи вчителів - не заскорузлих, не запліснявілих у своїх принципах, бо такі не принесуть користі в роботі зі зболілими душами своїх вихованців. Веселі і разом із тим сповнені болю, трохи наївні дитячі колишні пустощі, описані чудовою мовою.
Загалом мені сподобався цей твір.