Не розумію, як можна не любити країну, у якій ти народився й зростав, у якій вперше покохав і вперше пробачив, у якій зустрічав і прощався. Не розумію. Батьківщина — це те, що наймиліше людському серцю, це одна з найбільших цінностей, яку не можна вибрати, адже вона дарована кожному Богом. Я поважаю свою країну, відчуваю її у своєму серці, тому й маю право назвати себе справжньою патріоткою.
Поняття «патріотизм» має для кожного своє суб’єктивне значення. Ми часто зустрічаємо це слово в загальному вжитку, а особливо зараз, коли Україна переживає складний період своєї історії й потребує особливої уваги та любові. Особисто я вважаю, що любити свою державу — це і є справжній патріотизм. Він проявляється в нашій вихованості й повазі, у спогадах і переживаннях. Бути патріотом — означає бути відданим громадянином своєї держави. Жити, працювати на благо своєї країни також є проявами почуття патріотизму. Адже лише пересічні жителі можуть створити або значно покращити імідж держави, лише вони можуть втілити мрії в реальність, чим можуть покращити не лише свій рівень життя, а й рівень цілої країни. Патріот — це людина, яка віддано служить ідеї. Патріот — це той, хто розуміє проблеми своєї держави й за жодних умов не покидає її. Патріот — це закоханий. Чесно, я не розумію, як можна не бути патріотом країни, в якій ти народився. Адже Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду, це земля твоїх батьків, до якої ти ніби прив’язаний невидимими ниточками, це вся твоя історія. Це не тільки земля, на якій ти проживаєш, а й уся та духовна спадщина, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.
Тож, як на мене, бути патріотом означає любити свою Батьківщину. Любити її віддано, чесно, по-справжньому й назавжди…
Для когось мрії стають орієнтиром до дій. Комусь же слугують затишною місциною, куди можна втекти від реальності. Можливо, то зовсім не мрії, а лише класний план дій і фантазії? Чи потрібно взагалі мріяти?
В далекій спекотній Африці живе звичайний хлопець. Він одягнутий у джинси й футболку. Але запал в очах робить його надзвичайним. А ще в нього на подвір’ї розміщується щось подібне на літак, навіть складно назвати це літаком, хіба що якимось недолугим кукурузником. Має мотор і крила, але насправді не літає. Проте хлопець переконаний, що настане час і він зможе підняти у повітря свою мрію. В будинку стоси креслень і малюнків. Наш новий знайомий мріє, що колись його літак полетить, він зможе заробити достатньо грошей, щоб навчитись авіаційному ремеслу, а тоді точно потрапить до інженерного центру NASA. Смішно?
Ми живемо у жорстокому світі, і дивно, що поряд з нами досі існують мрії. Я не хочу наводити прикладів з історії чи життя відомих людей, які б довели, що мрії мають бути якомога божевільнішими, і якщо у них вірити, то ті точно здійсняться. При погляді «з боку» все видається казковим, а мрії збуваються ніби за помахом чарівної палички. І тобі здається «я теж класна(ий), і в мене все вийде», а запалу вистачає максимум на тиждень. Якось не так уже й хочеться, і мрія перестає бути такою барвистою і подих від неї більше не перехоплює. Напевно, це просто не та мрія, і треба шукати іншої.