А крижина під Федьком тріснула, і він опинився у воді. Хлопці кинули Федькові пояс, але руки того замерзли й не могли його втримати. Тоді Федько схопив шворку зубами й вибрав ся на берег.
У цей час прибігли батьки хлопців. Мати Федька шарпала сина, лаяла і била. Толин батько спитав у Федька, чи правда, що він штовхнув його сина на лід. Федько, побачивши перелякані, благаючі очі Толі, уперше в житті збрехав. Вдома його били, поки втратив свідомість Три дні потім він лежав із високою температурою, поки й помер.
Объяснение:
Відповідь:
епітети: осінь - золота, багата, мила, люба, щедра, урожайна, чудова, благодатна, справжня, дощова, суха, холодна, тепла, сумна, плаксива, весела
метафори осінь - пливе (над землею), їде (на баскомку коні), йде (по лісах і полях), лине (піснею над землею), летить (бабусиним літечком або в плані швидкоплинна), пролітає (вітрами), сурмить, сумує, радіє,
порівняння: осінь - як золотоволоса дівчина, як руда дівчина, як чарівниця, як цариця, як художниця, як щедра господиня, як маляр
персоніфікація: кружляє (листям у танку), одягає (ліс у багряні одежі), малює, пише, обливає, розливає (тумани над рікою), сміється (останніми теплими промінчиками сонця), плаче (дощами), сурмить, говорить, співає
Пояснення:
Объяснение:
Софійка Вишня – головня героїня роману «Русалонька з 8-го В». Дівчина живе з мамою, татом та маленьким братом Ростиком. Родина живе у місті Вишнопіль та нещодавно придбала квартиру. Софійка вчиться у сьомому класі й закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського.
Софійка невеличкого зросту, тендітна, з довгим пишним темним волоссям. Вона полюбляє читати. Останнім часом її захопила казка про Русалоньку та її нещасливе кохання. Софія пристрасна та мрійлива: «Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки!» Вона порівнює Вадима Кулаківського з принцом, який не помічає ту, що його врятувала. Головна героїня ніби не помічає вади Вадима. Вона вірить у нього, попри його жахливу поведінку та навіть крадіжку. З часом Софія дізнається про прокляття роду Кулаківських та, наче Русалонька, хоче врятувати свого принца: «Софійчині докори розтанули, як дим. Вадим – дим! Тільки щемлива жалість… Ні, вона таки звільнить Кулаківського від прокляття!»
Софія – гарна й чемна дівчинка. Вона добре вчиться у школі, часом дає списувати Вадиму вправи. Софійка допомагає мамі з братиком та у домашньому господарюванні.
Вона добра і справедлива, прагне до у скруті кожному. Вона хоче врятувати Вадима, допомагає Сашкові. Софійка рятує від невдалого шлюбу тітку Сніжану, жаліє покинутих дітей Валентина Білого. Під час подорожей у часі вона влучно аналізує сімейні риси та характери різних людей.
Софійка – хоробра, відважна та допитлива. Вона стикається з дивовижними подіями та магією, подорожує в минуле завдяки чарівній шафі, розбиває сімейне прокляття. Проте дівчина не втрачає витримки та продовжує боронити добрі справи.
У кінці твору дівчинка змогла побороти прокляття та нарешті зрозуміла, що насправді достойним кохання був її друг Сашко, а не Вадим Кулаківський