Объяснение:
1. Шепталові жилося погано серед інших коней. Вони глузували з нього та обходили стороною.
2. Шептало - це образ людини, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу.
3. Автор хоче щоб читач зрозумів, насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Яку люди часто називають "білою вороною"
4. Спогади про його дитинство на волі, разом зі своєю мамою.
5. Тому що кінь Шептало звик до Степана, кінь його дуже любив, і сам господарь поважливо ставився до коня
6. Зараз світ дуже жорстокий. У людини є 2 шляхи: бути як всі, але мати спокійний контакт з навколишнім світом, але є й 2 шлях бути оригінальним, але мати дуже жорстокий контакт з навколишнім світом. Кожна людина має право обрати свій шлях. Якщо людина сильна, то вона зможе бути оригінальним в жорстокому соціумі, але ж якщо людина слабка, тоді їй прийдеться стати як всі, тому що жорстокий соціум її зламає
Відповідь:
Все було за снігом. Менш як за день буде Новий рік, але Юльку зовсім не весело. Він ніби сидить малює, та думає про те як погано все вийшло зі Славком. В один момент він зірвався, аби-як накинув куртку і хотів було вже вийти, коли його зупинила мати:
- Куди зібрався? Вже майже ніч на дворі.
- Хочу вибачитись перед Славкою, адже це я його тоді підставив. - Юлько стояв переминаючись з ноги на ногу, боячись підняти очі на матір, та коли він це нарешті зробив, то не побачив ані злості, ані розчарування замість них була радість.
- Мій хлопчику, я рада що ти зрозумів і визнав свою помилку, тож біжи, але не надовго!
Вдома в Славка Беркути:
Восьма година вечора. Неочікувано хтось подзвонив у двері.
- Сину, відкрий двері.- попросив батько Славка.
Славко відчиняє двері і зустрічає на порозі Юлька Ващука.
- Здоров був, Юльку.
- Привіт, Беркуто. Я цей, того, вибачитися прийшов.- сказав невпевнено Ващук.
- Ти? Вибачитись? Ну проходь тоді, чого стоїш, як сирота.
- Славко, ти мені вибач, будь ласка, це я тоді підставив тебе, назвавшись у міліції твоїм ім'ям. Коли ми бились я також спеціально тебе роздратував, хоча знав що тобі й без мене погано.
- Ох, ну й друга Бог послав. Добре, Юльку, але я надіюсь що ця сварка була в нас останньою.
Хлопці обнялися й вирішили більше ніколи не сваритись. У Юлька нарешті пішло з перед очей розгніване й засмучене лице Лілі Теслюк, він нарешті заспокоївся.
Пояснення: